Дело "Зенона"
Gодробно т.н. "Провокация Зенона" описана в книге: Igor Hałagida, Prowokacja „Zenona”. Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie „C-1” przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950-1954), Warszawa 2005.

"Зенон" - настоящее имя - Леон Лапинский (1913-1990(?), также агент "Богуслав", "Богуныч".

До сентября 1947 г. Леон Лапинский был референтом СБ III округа ОУН.

По профессии - учитель математики. С ОУН начал сотрудничать, вероятно, в 1939. Игорь Галагида сообщает, что "ему приписывают" сотрудничество с немецкими оккупационными властями и даже ликвидацию с помощью гестапо львовской сети Гвардии Людовой, польской антифашисткой организации. (Hałagida, с.67-69). Однако доказательств этому нет.

Весной 1945 украинская сеть ОУН была разделена на два "надрайона": Лиман и Левада. Лапинский становится референтом СБ надрайона Лиман. (Hałagida, c.69-70). В его функции входила проверка лояльности членов организации и наказание разоблаченных провокаторов. Сам Лапинский признавался, что утвердил 10 смертных приговоров, 5 из них - членам организации. Установлено, что с июня 1945 по сентябрь 1947 подконтрольные ему структуры на территории III округа ОУН привели в исполнение, по меньшей мере, 50 смертных приговоров.

27 июня 1948 на территории Чехословакии в составе группы из 5 подпольщиков при попытке бегства на Запад Лапинский был арестован. Из Чехословакии арестованных отправили в Варшаву. В Варшаве четверо попутчиков Лапинского были казнены. (Hałagida, с. 73) Сам Лапинский избежал этой участи.

Остается вопросом, когда Лапинский начал сотрудничество с МБП (Министерством безопасности Польши). Есть подозрения, что он контактировал с коммунистическими группировками в Польше до 1939. Поэтому нельзя исключать, что арест группы перебежчиков в Чехословакии - это результат его предательства. Но установлено, что 5 октября 1948 Лапинский подписал обязательство о сотрудничестве с МБП. Помимо прочего, Лапинский обязался разоблачать и выдавать всех известных ему членов ОУН-УПА: "Все порученные мне задания... обязуюсь лояльно и добросовестно выполнять, а также соблюдать секретность". Следует отметить, что в своей работе Лапинский безупречно соблюдал взятые на себя обязательства.

Уже в первые дни "сотрудничества" по наводке Лапинского МБП арестовало 15 человек, и благодаря этим арестам была получена информация о 117 членах организации: 60 - в разных зонах оккупации Германии, 6 - в СССР, 33 - в Польше и 18 - в странах Западной Европы.

О сотрудничестве Лапинского с органами МГБ СССР до сих пор почти ничего не было известно. Установлено, что Лапинский выдал всех известных ему подпольщиков в Галиции и на Волыни. Галагида допускает, что Лапинский был известен МГБ под именем "Богуныч" ("Bohunycz") и знал несколько высокопоставленных функционеров МГБ.

На основании Документа можно утверждать, что МГБ СССР было в курсе всех деталей операции с Зеноном. Это говорит о высоком уровне кооперации спецслужб СССР и ПНР. Можно допустить с большой степенью вероятности, что в этой операции польским службам безопасности, которые в конце 40-х все еще находились на этапе становления, была отведена подчиненная роль.



Трудно до конца понять мотивацию провокатора Лапинского. Что им двигало? На этот вопрос может быть несколько ответов:

1. Материальная заинтересованность. С октября 1948 по октябрь 1949г. Лапинский получил от МБП 803700 злотых, в сентябре 1950г. на деньги, полученные из того же источника, он купил квартиру в Варшаве стоимостью 2000000 злотых. (Hałagida, c.104) Ему также выдавали дополнительные карточки на мясо, лекарства, уголь и т.п.

2. Шантаж со стороны МБП. Известно, что мать Лапинского была выселена в СССР, и он постоянно ходатайствовал об ее возвращении в Польшу. Ему отказывали, но в ноябре 1952 позволили побывать в СССР и навестить свою мать. В этой поездке Лапинского принимали по высшему разряду: он посетил Киев и Москву, его водили в театры, ему показали метро и другие "достижения народного хозяйства".

3. "Красота игры" и наслаждение риском. Если бы Лапинский был изобличен СБ ОУН, ему неминуемо грозила бы смерть, но он осознанно шел на этот риск. Провокатор творчески и с энтузиазмом подходил к своей работе. Он не просто выполнял поручения МГБ СССР, инспирированные через МБ Польши, он также давал советы, подсказывал, как эффективнее "разрабатывать" украинских подпольщиков. Так, например, в сентябре 1948 Лапинский представил своему руководству "План по разработке контактов в III округе ОУН". (Hałagida, с. 80) План сводился к установлению контактов с зарубежным руководством ОУН и с находящейся в районе Люблина группой украинских подпольщиков Невядомского. План предусматривал организацию фиктивной, подконтрольной МБП сети ОУН. Этот план в целом был реализован.

4. Чувство собственного превосходства и желание играть судьбами других людей. Например, он инспирировал арест МБП своего заместителя по ОУН, "Романа". В Документе читаем: "...у Зенона возникли разногласия с заместителем Романом. Роман отказался идти на Запад, обвинил Зенона в растрате средств организации, потребовал встречи с курьерами ЗЧ ОУН для обсуждения организационных вопросов. Этим подрывался авторитет Зенона. В связи с этим Роман был тайно снят МОБ, т.к. зная Зенона мог напортить делу". "Снят" - значит арестован.

5. Нельзя исключать, что Лапинский был убежденным коммунистом и сотрудничал с МОБ по идейным соображениям.

Очевидно, нельзя мотивацию Ланиского сводить к чему-то одному. Зенон-Лапинский был талантливым провокатором, а талант подразумевает обладание сложным комплексом качеств и мотивов.

В августе 1949 Лапинский женился, и имел в этом браке двоих детей: сына Юрия (род. 1944, сын жены от первого брака), и дочь Анну (род. в 1950 г.) Семья для подпольщика - это невероятное бремя и дополнительные риски. Осенью 1953 об этом браке узнал Аскольд (руководитель СБ ОУН Богдан Пиднайный). "Сообщите подробно о вашем браке, - писал Аскольд Зенону, - если это правда, то поздравляем, но все же вы должны были сообщить об этом и спросить разрешения". (Hałagida, с.233).

Постепенно к Лапинскому накапливались вопросы со стороны лидеров ОУН-УПА. Ошибки, крупные и мелкие, допущенные как самим Лапинским, так и его кураторами из МБП, поставили ценного агента и созданную им сеть на грань провала. В начале 1954г. МБП решило прекратить операцию, арестовав основных и все еще не завербованных участников подполья. Всего в апреле 1954 в рамках этого дела было арестовано 47 человек. (Hałagida, с.245). Благодаря этим арестам МБП получило наводки на других подпольщиков, напрямую не сотрудничавших с Лапинским. Точное число жертв Зенона не установлено.

Параллельно аресты проходили и в Украине. Так в мае 1954 был арестован последний командир УПА Васыль Кук ("Лемеш"). Возможно, украинские аресты напрямую не были связаны с провокацией Зенона, но несомненно, что и работа Зенона в Польше, и борьба с ОУН-УПА в Украине были элементами одной большой спецоперации, проводимой МГБ СССР.

Самого Зенона-Лапинского было решено вывести из игры, разыграв его "самоубийство". План был осуществлен 15 апреля 1954 г. (Hałagida, с.242). Но неудачно, поскольку очень скоро и украинские подпольщики в Польше, и лидеры ОУН-УПА в Мюнхене догадались, кто является причиной масштабных арестов.

В апреле 1956 был оглашен приговор по делу "Дона". (Так оно называлось в официальных документах). Несколько десятков человек приговорили к разным срокам заключения , максимальный срок - 15 лет - получили 3 человека. Впрочем, все осужденные досрочно были выпущены на свободу.

После этого следы Лапинского теряются. Скорее всего, он был вывезен в СССР, где в течение ряда лет работал на МГБ-КГБ. В частности, как агент "Богуныч" он участвовал в "игре" с британскими спецслужбами. После этого вернулся в Польшу. Есть сообщения, что он случайно встречал на улицах своих жертв, вернувшихся из тюрем. В 1984 в журнале "Polityka" появилось обширное интервью с Лапинским, выступившим под именем "Ричард". Вероятно, в конце 1980-х он был снова эвакуирован в СССР, где и умер спустя несколько лет. (Hałagida, с.270).

http://www.zapiskichekista.com
Украинское резюме книги И.Галагиды (2005) «Генезис, ход и последствия операции МБП под криптонимом "Ц-1" против бандеровской фракции ОУН и британской разведки (1950–1954)»
Книга раскрывает кулисы провокации под кодовым названием "Ц-1", осуществляемой совместно ПНРовской МБП и советским МГБ. Противником коммунистических органов были действовавшая на Западе бандеровская фракция Организации украинских националистов, остатки украинского подполья в Польше и СССР, а также спецслужбы Великобритании и Соединенных Штатов. В рамках оперативных проектов в Польше на протяжении почти четырех лет (1950–1954) действовала нелегальная украинская структура, которая являлась "мостом", связывающим подполье в Украине с эмиграцией. С самого начала ее возглавлял Леон Лапинский-"Зенон" - агент МБП "Богуслав"

Книга первоначально вышла как серия статей в газете «Наше слово» (издатель: Об’єднання українців у Польщі) под названием «Жертвы “Зенона”».

Книжка Prowokacjа "Zenona" (Провокація "Зенона") написана в основному на підставі засекречених донедавна архівних матеріялів бувшого комуністичного Міністерства Державної Безпеки Польщі (МБП). У ній детально представлено генезу, хід та наслідки провокаційної "гри", закодованої криптонімом "Ц-1" ("С-1"), яку в 1950-1954 рр. спільно вели польське МБП та совєтське Міністерство Державної Безпеки (МГБ) проти бандерівської фракції Організації Українських Націоналістів (ОУН-Б) та британської розвідки Сікрет Інтеллідженс Сервіс (СІС).


Початків названої "гри" треба шукати ще в 1947 р., коли в південно-східніх регіонах повоєнної Польщі перестало існувати українське підпілля - цивільна мережа ОУН-Б та відділи Української Повстанчої Армії (УПА). Більшість його членів загинула або була демобілізована, іншим дано наказ перейти на підсовєтську Україну, де мали продовжувати боротьбу Невелика частина відділів УПА мала наказ пробитися рейдом на Захід. У прикордонній смузі залишилося лише декілька невеликих груп довірених конспіраторів, які мали чекати на зв'язок і в майбутньому виповнювати кур'єрські завдання. До літа 1948 р. вони майже всі були розбиті, перейшли на територію УРСР або розпорошилися. У той сам час зліквідовано або взято "під контролю" органів безпеки більшість кур'єрських маршрутів та контактних пунктів у Польщі та Чехословаччині.
Функціонери комуністичних органів, які займалися поборюванням українського резистансу, добре орієнтувалися в новій ситуації. Вони додумувалися, що еміграційні структури ОУН-Б (Закордонні Частини ОУН, ЗЧ ОУН) будуть пробувати відновити зірвані зв'язки з Польщею та Україною. Так появилася думка створити фіктивну - вповні контрольовану органами держбезпеки - підпі¬льну "сітку", яка мала б перед майбутніми зв'язковими з Заходу виступати як продовження колишньої конспірації. Очолювати її мав Леонід Лапінський "Зенон" - до 1947 р. окружний референт Служби Безпеки III Округи ОУН Закерзонського Краю, арештований літом 1948 р. на території Чехословаччини, переданий до Польщі й тут завербований МБП до співпраці як аґент "Боґуслав".
Осінню 1948 р. провокатор віднайшов у лісах Холмщини невеликий відділ під командуванням Івана Невядомського "Юрка" - останню з залишених тут рік раніше груп. Використовуючи свій авторитет бувшого зверхника, йому вдалося намовити членів відділу покинути ліс, перейти на легальне становище й продовжити конспіративну працю в новій "сітці". Крім того, аґент та несвідомі його правдивої ролі члени групи "Юрка" віднайшли на західніх землях Польщі кілька десятків бувших упівців або просто українців, переселених там у 1947 р. в рамах операції "Вісла", які стали членами чи співпрацівниками нового "підпілля".
У той час ЗЧ ОУН в окупованій західніми аліянтами Німеччині нав'язали контакт з брітанськими спецслужбами. Бандерівці за матеріяльну, фінансову та логістичну допомогу зобов'язалися постачати брітанцям розвідувальні інформації. При допомозі СІС літом 1949 р. до Польщі прийшли перші кур'єри з Заходу, які відносно швидко віднайшли "Зенона" та його людей. На початку січня 1950 р. МБП почало операцію "Ц-1". Контакт з Заходом та зв'язок з керівництвом резистансу в Україні, який "сітці" Лапінського вдалося наладнати у 1950 р., були немалим успіхом аґента "Боґуслава". Його роль постійно зростала, тим більше, що кореспонденція, яку він посилав до ЗЧ ОУН, чи зв'язкові, які поверталися з Польщі, не давали підстав запідозрювати зраду. З часом "сітка" "Зенона" стала найважливішим "мостом" між Заходом і підпіллям в УРСР.
Головний шлях зв'язку "сітки" Лапінського з ЗЧ ОУН вів через Чехословаччину до Баварії. Тою дорогою кілька років приходили кур'єри, які приносили пошту, літературу, гроші та розвідувальне обладнання. Назад забирали вони кореспонденцію, звіти й людей, яких "безпека" (з оперативних причин) рішила відпустити на Захід. В ході операції "Ц-1" українські кур'єри принаймні тринадцять разів перетинали польсько-чехословацький кордон, хоч ЗЧ ОУН та СІС постійно шукали інших, альтернативних, доріг контакту. У 1951 р. пробувано використати старий перевірений метод - парашутний десант, а рік пізніше (травень 1952 р.) – морський десант з підводного човна. Зовсім оригінальний засіб переправлення людей був двічі використаний у 1953 р. Зв'язкові прибули тоді до Польщі аеростатами, які піднімались в повітря з палуби катера, який підпливав до польського морського кордону. Крім пошти, яку приносили кур'єри, аґент "Боґуслав" постійно отримував з ЗЧ ОУН кореспонденцію легальною дорогою, в якій зміст спочатку був закодований у вибраних словах (і автор, і адресат листа додумувалися їх правдивого значення), а пізніше писаний хімічними субстанціями на "звичайному" листі. Від 1951 р. "сітка" "Зенона" розпоряджала також радіостанціями, які використовувала в контактах з ЗЧ ОУН та СІС.
В ході операції "Ц-1" польське МБП повністю співпрацювало з совєтським МҐБ, яке миттєво було інформоване про найважніші події в "грі". Так само чітко йшло співробітництво з Міністерством Внутрішніх Справ (МВД) та совєтськими прикордонними службами. Совєтська сторона кожного разу була точно повідомлена про кур'єрів, які збиралися до УРСР, а також про день і місце переходу кордону. Інколи кордон "відкривали", щоб зв'язкові могли легше пройти на другу сторону. Масштаб оперативних дій та територія, на якій їх проводили, вимушували також співпрацю між МБП а чехословацькою Службою Державної Безпеки (ШтБ). Прага була інформована про українські кур'єрські групи. Деякі з них були чехословацькими спецслужбами ліквідовані.


МБП використовувало усі можливі в той час оперативні засоби. Більш важливі зустрічі Лапінського й інших аґентів, які діяли в організації, охоронялися оперативними групами, які оберігали своїх таємних співробітників. Деколи застосовували підслух, що - як здається - було ще тоді рідкісним явищем через кошти. Тому й зустрічі відбувалися інколи в місцях призначених "безпекою" - наприклад в готелях. Підслухи були також влаштовувані в квартирах, які - за гроші МБП - несвідомі члени "сітки" "Зенона" купляли на потреби "підпілля". Контроля кореспонденції, яку провокатор вів з закордоном, також не була важкою. Практично кожний лист чи таємне письмо завдяки Лапінському й іншим агентам потрапляло до рук функціонерів, які вели "гру". Маючи частоту детекторів ("кварців") українських радіостанцій та знаючи домовлені дати виходу в ефір, Департамент Зв'язку МБП міг вповні слідкувати за контактами "конспірації" в Польщі з ЗЧ ОУН та СІС.
Ліквідація деяких кур'єрських груп та арешти поодиноких конспіраторів довели врешті-решт до появи і в краю, і на Заході підозри відносно провідника "сітки". В такій ситуації вирішено закінчити операцію "Ц-1". Арешти конспіраторів велися від квітня 1954 р. на території цілої Польщі. Проходили вони справно, бо органи мали точні описи членів "сітки", знали під якими фіктивними прізвищами вони вкриваються та на яких квартирах перебувають. Майже ніхто з конспіраторів не мав шанс на втечу, оборону чи покінчення з життям. Під час арештів МБП вміло "виводило" агентуру, яка діяла в організації. Роль Лапінського пробувано вкрити мнимим його самогубством, хоч його підвладні досить швидко додумалися, ким насправді був їхній командир. Але поки це стало усім ясно, на волі не лишився майже ніхто, хто в останніх роках був причетний до "сітки" "Зенона". Останні особи, які мали з нею зв'язок, попали в руки "безпеки" весною 1956 р. Загалом - як писали функціонери - в ході операції "арештовано 86 людей, здобуто 12 радіо¬станцій, багато одиниць короткої та автоматичної зброї, фотографічні апарати й інші предмети шпигунського спорядження". Важко встановити, чи дії МБП були координовані з операціями МҐБ, але ліквідація "сітки" "Зенона" в Польщі відбулася в майже той сам час, коли на території України закінчували свою роботу совєтські спецслужби, яку звершив в травні 1954 р. арешт останнього командира УПА Василя Кука "Лемеша". Також при тому арешті немалу роль відіграли агенти, завербовані совєтами серед підпільників.
"Ц-1" була однією з найбільших операцій, які в перших повоєнних роках проводили разом польські та совєтські органи безпеки проти українського резистансу. Вони майже чотири роки контролювали кур'єрські шляхи ЗЧ ОУН з Заходу до УРСР і назад, інфільтрували українську оунівську еміграцію та паралізували усі спроби її впливу на ситуацію в Україні. Ефективно також протидіяли усім заходам, які організувало, користаючись допомогою бандерівців, брітанське СІС. Оприлюднення інформації про операцію "Ц-1" в комуністичних масмедіях було черговим ударом по брітанських спецслужбах, які вже раніше зазнали невдач в Албанії, Польщі та Прибалтиці. Призвело воно також до нових розколів в ОУН.
Закінчення операції "Ц-1" не було кінцем співробітництва комуністичних служб проти українських середовищ у діяспорі, в тому також і тих, які виводилися з інших як ОУН політичних течій. У наступних десятиріччях проведено принаймні кільканадцять інших спецоперацій, проте усі вони були меншого масштабу, ніж "гра" "Ц-1".

Моя биосправка http://yadocent.livejournal.com/256967.html