Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет kermanich ([info]kermanich)
@ 2010-03-22 13:32:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Эти забытые украинизаторы
У 20-х роках в УСРР було створено держвидавництво - українiзацiя йшла на широку ногу.Несколько характерных цитат из книги "Історія мого покоління" авторства Ивана Майстренко - украинского национал-коммуниста, который написал ее в послевоенной эмиграции. Книга издана в Эдмонтоне, Канадским институтом украинских студий - потому, что в Украине такое сейчас никто издавать не будет.

"...В открытых конфликтах русификаторов с украинизаторами Сталин вставал тогда на сторону украинцев"

"...Позитивное значение для украинизации имело назначение генеральным секретарем ЦК КП(б)У еврея из Украины Лазаря Кагановича, который сам выучил украинский литературный язык и заставлял это же делать руководящие кадры КП(б)У".

"..Когда я прибыл в Одессу, секретарем окружкома КП(б)У был достаточно известный в Украине большевик Владимир Чернявский, еврей по происхождению, который на тот момент уже хорошо говорил на украинском языке, и заставлял говорить на нем всех присуствующих на заседаниях партийного комитета, хоть и ломаным украинским языком. В своем отношении у украинизации Чернявский копировал Кагановича, решительно проводя украинизацию в Одессе и округе... В Одессе осталась единственная русскоязычная газета – «Вечерние известия». Можно было бы и ее украинизовать, но меня убедили, что «Вечорка» дает большой доход иностранной валютой. Потому что тысячи одесситов в Палестине, Нью-Йорке и в других городах мира выписывают родную одесскую газету, и если ее украинизовать, эти подписчики будут потеряны".

Майстренко активно участвовал в украинизации, являлся "главным украинизатором" Одессы в 1929 году, и пишет это с полным знанием дела. Однако у нас принято видеть в Кагановиче воплощение "антиукраинской сущности большевизма" - с плохо скрытым антисемитским подтекстом этого стереотипа. И неудобная правда о советских украинизаторах крайне непопулярна среди гуманитарной интеллигенции. Об этом просто не говорят.


(Читать комментарии) - (Добавить комментарий)


[info]dexteriuzs@lj
2010-03-23 06:40 (ссылка)
1923-й - розпал українізації? Якщо не помиляюсь, це тільки початок...

Під час чергової "кампанєйщини" початок як правило і буває розпалом і кульмінацією.

Не факт, що до нього погано ставились виключно через його принципову україномовність. Як на мене, він був трохи "дубовим" і погано вмів ладнати з колективом.

Якби щось подібне Макаренко написав про євреїв, то його б зарахували в антисеміти.

Персонаж вводиться до книги під кодовим мемом "петлюрівець". Але ніде його політичні погляди не висвітлюються. В петлюрівці його зачисляють виключно через його україномовність. Тут треба зазначити, що в Макаренка відверто білогвардійське ставлення до української людності. Українська мова припускається лише як виключення для неосвіченого бидла, яким є в Макаренка українське населення околичних сіл. За те й ненавидить криптобілогвардєєц та садист Макаренко свідомого освіченого українця, бо такий українець може стати моделлю для селян. І саме його він свідомо починає виживати з колектива.

Ми з вами дорослі люди і чудово знаємо як можна вижити будь-яку людину з колектива. Саме така українофобська позиція і була у Макаренка.

І цей історичний документ дуже повчальний, бо він правдиво показує, що саме малося на меті більшовиками, коли вони цю українізацію затівали. Малася на меті офіціозна підтримка при негласному саботажі на місцях. І це прекрасно показано в книзі садиста Макаренка.

До речі, його система після нього ніколи і ніде не застосовувалася.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]karno86@lj
2010-03-23 17:03 (ссылка)
Ну, я Макаренка в жодному разі не виправдовую... Але все одно щось не сходиться. Чесно кажучи, мені цей чувак (Дерюченко) нагадує Мокія з Кулішевої п'єси "Мина Мазайло".
Якщо ти претендуєш на те, щоб бути педагогом у колонії, треба бути хитрим, гнучким, вміти ладнати з людьми. А він цих якостей не мав, і це видно. Не один Макаренко до нього ставився скептично і не він не давав йому коней.
Чому йому їх не хотіли видавати - тут тре розбиратися. Може, були якісь інші мотиви, а не обов'язково просто бажання познущатися, там, чесно кажучи, не до кінця зрозуміло.

"І цей історичний документ дуже повчальний, бо він правдиво показує, що саме малося на меті більшовиками, коли вони цю українізацію затівали. Малася на меті офіціозна підтримка при негласному саботажі на місцях".

Ви такі висновки робите, так, наче впродовж десятиріч був якийсь єдиний центр прийняття рішень... Ну не мав Сталін у 1923-му всієї повноти влади! А Макаренко взагалі плював на будь-які ідеологічні заморочки!
І потім: більшовики були дуже різні! Ви закинули б Скрипнику, Еллану-Блакитному, Шумському, Довженку, Хвильовому, Семенку, іншим більшовикам те, що ви закидаєте?
До речі, саме більшовики зробили перший нормальний словник української військової термінології, і потім його передруковували колишні бійці дивізії "Галичина" (сам його бвчив і тримав у руках)! Саме за сприяння більшовиків вийшов правопис 1929-го року, яким зараз так люблять хизуватись деякі "патріоти"! Можна ще довго продовжувати...

Ну й насамкінець: не існувало політики українізації, існувала політика загальносоюзної коренізації, у всіх республіках СРСР!

(Ответить) (Уровень выше)


(Читать комментарии) -