Бодай, втручуся до вашої перепалки, бо, як працівник освіти та студент у зовсім недалекому минулому, маю таке-сяке міркування з цього приводу;) В принципі, хочу погодитися з паном je_suis_la_vie в тому, що ВНЗ стало забагато (про якість навчання, звісно, годі й говорити...) та кількість студентів варто обмежити. А ось як? Далі в мене з ним виникають принципові суперечності в поглядах. Коли коротко, то він пропонує запустити "невидиму руку ринку", тобто платні послуги, яки начебто мають "прищемити" ледачих студентів, але всім нам добре відомо, що через те постраждає лише _бідна_ частина ледачих студентів (а враховуючи сучасні українські реалії, то не лише ледачих, але й нелояльних до режиму, приміром, студентів з ультраправими поглядами). Тому, на мою думку, замість цих нелюдських платних послуг в ролі регулятора має виступити адміністративний апарат: міцна держава або, як варіант, місцеве самоврядування, що, в цілому, не заперечує одне одному, а гармонічно взаємодоповнює.

Я згоден з тим, що значна частина українських ВНЗ (в першу чергу, звісно, приватних) зовсім не відрізняється високою якістю освіти, однак тут скоріше питання не до студентів, а до викладачів та, особливо, адміністрації / власника.

Що ж до "обмеження кількості студентів", то все залежить від того, що саме ми вкладаємо в сенс вищої освіти як такої. Якщо мета отримання вищої освіти - хвалитися "престижним дипломом", то гріш ціна такій освіті (хоча, звичайно, ті, хто вчаться задля такого, на мітинги протесту не ходять, у них і так усе "схвачено"). Однак більшість студентів вчаться у ВНЗ, виходячи з того, що лише вища освіта може надати їм якусь-таку пристойну роботу. Якби існувала можливість реального отримання робочого місця, наприклад, в промисловості або фундаментальній науці без набуття "низького" соціального статусу, тоді, я думаю, когорти "всюдисущих" економістів, юристів та "менеджерів з торгівлі" (та, відповідно, вишів, що спеціалізуються з їх масового виробництва) поменшало б, натомість стало б більше кваліфікованих робітників, інженерів та фізиків.

А платні послуги як раз основну частину "ледачих студентів" не зачеплять, бо, зі свого власного досвіду можу сказати, що більша частина "ледачих студентів" походить із досить заможних (за українськими мірками) родин.

А, ну так забув додати: такі зміни кількості та якості ВНЗ можливі лише при зміні влади та системи в цілому. В сучасній неоліберальній східноєвропейській державі таке неможливо в принципі. Крім суто економічних заходів, має ще змінитися й ідеологія та ставлення громадства до різноманітних професій: має бути повернутий престиж фізичній праці та, навпаки, - дана належна оцінка всім цим "менеджерам" та иншому ліберальному лайну.

"має бути повернутий престиж фізичній праці".

Навіть не фізичній (тут у вас говорить типовий для фашистської ідеології економічний романтизм), а продуктивній соціальній праці взагалі, оскільки ставлення послідовних неолібералів до фундаментальної науки (поблажливо-презирливе: "чого там ці людці про космос чи теорію еволюцію розпатякають, краще, як ми, реальне бабло рубали!") не сильно відрізняється від їх же ставлення до промислового робітничого класу, наприклад. Та й взагалі про неоліберальний підхід до науки ви, як викладач, маєте знати краще мене :).

Нова права ідея надає підвищену вагу технологіям та фундаментальній науці, як і старій добрій фізичній праці.

"Та й взагалі про неоліберальний підхід до науки ви, як викладач, маєте знати краще мене :)"

Та знаю, й не лише в теорії. Мій дядько - канд. техн. наук - торгував картоплями на базарі на поч. 90-х...