"Хто ж тоді, як не ми, брати..."
Перший дзвінок нового дня. Славко Вакарчук у Москві прочитав на korrespondent.net мою колонку (див. попередній пост). Він був дуже щирий і емоційний у своєму ставленні до цього тексту.

Я його дуже поважаю і, як то кажуть, тримаю за нього кулаки - щоб у нього у політиці все вийшло. Здалося, що мене він почув. Домовились зустрітись.

А це моя улюблена останнього року - "Веселі, брате, часи настали..."