ні, я вищенаведені слова не вважаю неправовими та аморальними

Дивно. Заяву, яка явно суперечить законам Імперії, в якій її було зроблено, ви не вважаєте неправовою.

тільки я не ладен витвір юристів з Банкової вважати концентрованою волею народу. хіба її частини - більшої чи меншої

Указ не передбачає ані формування Ради юристами з Банкової ані внесення якихось змін до державного устрою.

До того ж, у статті, яку ви так схвалюєте, є, у величезній кількості, натяжки та пересмикування:

Указ стверджує, що нині в Україні відбувається масове поповнення складу правлячої коаліції на засадах індивідуального або групового членства. Тобто вже від початку ми стикаємося з оціночним судженням Президента про те, що певна (на мою думку, не масова – В.Р.) кількість депутатів почала голосувати в унісон з голосуванням депутатів, які належать до правлячої коаліції. За винятком переходу до коаліції депутатів групи А.Кінаха, а ще раніше – соціаліста О.Мороза, йдеться не стільки про фізичний перехід із фракції у фракцію, скільки про зміну пріоритетів в голосуванні окремих членів парламентської опозиції.

1. Не "депутати групи О.Мороза", а фракція СПУ. Фракція СПУ має право входити чи не входити до коаліції, ніхто цього права не заперечував і ніяких претензій (правових, а не моральних) до них у зв'язку з цим бути не може і немає.
2. Конституція не дозволяє приймати до коаліції жодного окремого депутата. Не має значення, була це група Кінаха чи навіть один окремо взятий Кінах - офіційне прийняття одного-єдиного Кінаха до СР-АКК вже є порушенням Конституції та підставою для розпуску ВР.

Оскільки днями ці люди були виведені зі складу правлячої коаліції, їхній зв’язок з коаліцією залишається суто ідейним.

Що за дитячий садок? "Все-все, це було востаннє, я більше не буду!"? Порушення закону з боку АКК відбулось, воно зафіксовано і з цього приводу Президент має вжити відповідних заходів.

Якщо місце у списках купувалося за гроші, то претензії взагалі недоречні. Народ на продаж місць політичних лідерів не уповноважував. Якщо ж вони все-таки це зробили, то саме вони й повинні нести конституційну відповідальність. В останньому випадку логічним було б розпустити не всю Верховну Раду, а тільки опозиційні фракції, які морально розклалися.

Дуже цікаво. Якою статтею Конституції передбачено право Президента розпускати окремі депутатські фракції Верховної Ради?!

Натомість Указ констатує масову зміну політичних орієнтацій. Але якщо симпатії й подальше голосування депутатів змінюються масово, то це дає підстави говорити не так про політичне відступництво, як про хибний спосіб формування виборчих списків, юридично неприйнятний виборчий закон.

Так, маємо наочний приклад недосконалості (чи шкідливості, тут вже хто як вважає) Політреформи. Але відмінити чи змінити Політреформу своїм указом Президент не має права. У межах своїх повноважень він може лише призначити перевибори. Що Президент і зробив.