Далі:

З іншого боку, не існує серйозних підстав стверджувати, що народ в особі більшості виборців дійсно подразнює перехід депутатів від опозиції до коаліції. Адже народ обирав народних депутатів не безпосередньо до коаліції чи опозиції, а до парламенту – Верховної Ради України. Тобто за законом народ на входження депутатів до складу коаліції чи опозиції впливати не може й не повинен. Не виключено також, що за час, який сплив з моменту останніх парламентських виборів, електорат перейшов до нових політичних пріоритетів разом із депутатами-перебіжчиками.

Все це не має жодного відношення до питання законності/незаконності президентського указу. До того ж, якщо "електорат перейшов до нових політичних пріоритетів", то перевибори це покажуть. Якщо не перейшов - це теж буде видно.

Зрештою, якщо голосування окремих депутатів від опозиційних фракцій в унісон з коаліцією – це зрада, то голосування цілої фракції «БЮТ» за Закон «Про Кабінет Міністрів» має вважатися ще більшою зрадою.

Оце називається красивим словом демагогія.
що ми маємо:
- Конституція не передбачає вхід до коаліції окремих депутатів.
- до СР-АКК офіційно увійшла певна кількість окремих депутатів - маємо порушення Конституції
- Президент, гарант Конституції, відреагував на її порушення у межах своїх повноважень
що говорить пан Речицький?
- пункт перший він ігнорує
- пункт другий він перекручує - замість входу депутатів до коаліції навмисне говорить виключно про випадки синхронного голосування
- навмисне впереміш згадуються дії (законні) депутатських фракцій, дії (законні) окремих депутатів та дії (незаконні) окремих депутатів. Вони ототожнюються і з того, що перші дві категорії законні, робиться висновок про законність і третьої категорії.

З логіки Указу випливає, що перехід соціалістів О.Мороза до антикризової коаліції влітку 2006 року не спотворював волю виборців, а такий самий перехід інших фракцій пізніше її спотворює.

Просто нахабна брехня.
"Група Кінаха", приміром, не є "іншою фракцією".

Пункт третій статті - то взагалі розмірковування ні про що, до питання про законності указу наведені "аргументи" не мають жодного відношення. Те ж саме стосується пункту чотири: "якщо в країні збільшується розмір правлячої коаліції, то це призводить до підсилення характеристик, які закладаються в поняття народного суверенітету" - це взагалі перлина пісенної творчості. Таким чином, зростання парламентської більшості призводить не до загрози народному чи державному суверенітету, а до надмірної урегульованості політичних процесів в країні.

Знову ж таки цікаво, що автор розуміє під словами "народний суверенітет"?
Уявімо собі такий (фантастичний) сценарій: СР-АКК скуповує/отримує 400 голосів, приймається нова Конституція, за якою вибори (будь-які) забороняються і Янукович (Азаров, Клєв, Герман - хто завгодно) оголошується Великим Ханом і головою усіх гілок влади, депутатство стає довічним та передається у спадок. Як там народний суверенітет від такого зростання парламентської більшості себе почуває? "Растьот і крєпнєт"?