І наприкінці:

Теза Указу стосовно «узурпації влади в Україні» також погано пасує до реальної обстановки. Звичайно поняття узурпації означає насильницьке захоплення влади. Стверджувати, що перехід депутатів від парламентської опозиції на сторону більшості є наслідком чи передумовою насильства, поки що немає підстав.

стаття 5 Конституції України (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0) та Рішення Конституційного суду (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v006p710-05) з приводу її тлумачення неодноразово використовують слово "узурпація" і у багатьох випадках воно явно стосується не тільки силового, а і взагалі будь-якого незаконного підвищення владних повноважень. Знову бачимо, як автор обмежується лише одним із наявних значень слова, навмисне ігноруючи інші - типовий прийом демагогії.

Незрозуміло, що автор хоче довести пунктом 6 своєї статті. Так, він чудово розповів нам, як погано те, се, п'яте і десяте. Що міняти треба практично все в державному управлінні. Гаразд, припустімо, ми погодились. Але ж що пропонує автор? Нічогісінько. "Якщо немає змоги зробити все ідеально - то не треба робити взагалі нічого" - ось, що намагається він нам "втюхати".

Ну і завершення статті радує також. Маємо лише надії автора на те, що "за два роки народ пройшов окремий шлях до розуміння політичних реалій" (цікаво, що тут мається на увазі? Сучасний аналог "Будьте реалістами - голосуйте за Кучму"?), спроби довільно ототожнити рішення КС про "Кучму-3" та можливе рішення на користь указу (теж знаний демагогічний прийом, "паровозиком" прикріпити в уяві читача об'єкт обговорення до чогось негативного: "западенцьі - пособники фашистов", "оранжевьіми руководят из Вашингтона" тощо - тільки тут це робиться трохи тонше) та подібні нещастя:

Відродження України справді на часі. Але воно має починатися з чогось для всіх зрозумілого і простого. Наприклад, з перегляду процедурних моментів конституційної реформи. Зовні ця акція виглядає несуттєвою, проте вона таки прочиняє нам двері на свіже повітря.

Все це чудово, тільки чому розпуск ВР та перегляд реформи розглядаються як взаємовиключні процеси? Як взагалі друге (за яке автор активно агітує) можливо без першого (яке автору так сильно не подобається)?