|
| |||
|
|
*** Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, .. Ліна Костенко, 1998 В парку "пилосмоком-навпаки" поздували улюблене жовто-сухе листя. Сумно |
|||||||||||||||