09.07.09.
На Харьковщине гаишник и его товарищ-автослесарь побили, а затем задушили Виталия Приходько. Чтобы скрыть следы преступления, тело вбросили в реку возле женского монастыря под Змиевом.
После совершенного правоохранителя уволили из органов и выдвинули обвинение в убийстве, товарищу-автослесарю - лишь в укрывательстве преступления.
Но в СИЗО неожиданно друг автоинспектора изменил показания, и принял вину на себя.

-------------

У четвер у Приморському суді була закрита справа, головним фігурантом якого був син впливового одеського політика і студент юракадемії Фелікс Петросян.

"Справу закрили, тому що не було претензій з боку потерпілих, чиї авто розбив студент на "Прадо", і родини загиблої в цій аварії молодої людини. Крім того, суддя врахував і результати київської комплексної експертизи, яка показала, що Петросян не винен в аварії", — розповіли в канцелярії Приморського суду.

-------------

Failed state, натурально.

Оскільки повідомлень про свідомий спротив міліцейській, суддівській, депутатській сваволі (як той хлопець в київському метрополітені, що вступився за літню жінку; чи повідомлення з харківської області, коли чоловік застрелив міліціянта, який вдерся в його будинок) ми чуємо в сотні разів менше, ніж такого роду новини, треба відверто говорити про те, що не тільки "нашій владі не потрібна Україна", не тільки "псевдоеліта гребує Україною і відноситься до неї лише як до товару", а й нам самим ця країна не потрібна. Це МИ, насправді, не хочемо цю країну, це МИ винні в тому, що вона розвалюється.

Ми витерли об неї ноги і відносимось до неї як до товару. Товару, що задовольнить наші потреби (добробут, наявність рафінованої культурки, захист, освіта тощо). І ми завжди дистанціюємось від України (хто ж, насправді, буде ототожнювати себе з "товаром") - держава винна в тому, що кругом корупція (ми не винні), що кругом бєспрєдєл (ми не винні), що ніхто не обороняє наші права і не гарантує наші свободи (ми не повинні цим займатись, ми заплатили за "товар" - тепер все це його справа).

Бо відношення до України як до чогось більшого ніж "товар" означає брати особисту відповідальність. Це МОЯ земля, МОЯ країна і Я ОСОБИСТО несу за неї відповідальність. Не міліція, не депутати, не олігархи, а я, бо Україна - це я, а не вони.

Нам повинно бути соромно через те, що ми, прочитавши ці новини, не поїхали відшукувати цього гаїшника, цих депутатів, суддів і не перевішали їх на стовпах, чи бодай просто не вийшли з дому і не потрощили найближчий відділок міліції чи приймальню народного депутата. Нам повинно бути соромно кожного разу, коли ми списуєм щось в цій країні на "них", замість того щоб діяти самим. А інакше треба говорити відверто, що Україна - це оці гаїшники, оці судді, оця міліція і оці депутати. І більше нічого.

Мені особисто така Україна не потрібна, чим скоріше вона здохне - тим краще.