Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет petrowsky ([info]petrowsky)
@ 2007-11-24 11:27:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
День фальшивої пам'яті
Сьогодні в Україні - День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій. Минулого року у цей день я був у Києві - брав участь у закладанні калинового гаю на Подолі та в жалобній ході на Софійській площі. Ще тоді неприємно вразила неймовірна заполітизованість усіх заходів, пов'язаних з цим пам'ятним днем. "Геноцид українського народу", "Неймовірний злочин кривавого московського режиму"... Нав'язливі кліше, агресивна риторика, яку видають за прояви патріотичних почуттів. Замшіле каміння у город сусіда... А може не варто зараз, коли вже майже не залишилось людей, які пам'ятають події тридцятих, шукати винних? Може нашому президентові та іншим керівникам варто було запалити свічки просто так, мовчки, без довгих звинувачувальних промов та показних ридань за долею України? Може, вшановуючи пам'ять жертв голоду і репресій варто згадати не тільки українців, але й представників інших народів, які гинули на українській землі. Може досить вихвалятися тим, скільки країн визнали голод-33 геноцидом українців?.. Краще просто пом'янути загиблих.
І дбати про живих.


Ці слова я написав рік тому. І знаєте, зараз мені майже нема чого додати до сказаного тоді. Хіба що дам посилання на вельми корисну, як на мене статтю. Її зміст допомагає розвіяти туман брехні та фарсу, який напустили скрізь апологети "геноциду" на чолі з нашим не вельми шановним Президентом.


(Читать комментарии) - (Добавить комментарий)


[info]khors@lj
2007-11-24 13:42 (ссылка)
Свечку поставил. И здесь, и в церкви.

Как ни крути, это была трагедия, причем второй ее акт. Первым актом было раскулачивание.

А сегодня, со всей этой политической бредятиной, с попытками сделать украинцев "самым страдающим народом", с историей, преподаваемой чуть ли не в традициях Фоменко-Носовского, только в укр. версии, с танцами на костях и предынфарктных состояниях немногих до сих пор живущих свидетелей - это последний акт...

И то - не факт, что последний...

А людей все равно жалко. И погибших, и тех, кто сейчас с первого класса учит "ПРАВИЛЬНУЮ" историю Украины. Вторых потому, что сильные заблуждения всегда сильно наказуемы.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]petrowsky@lj
2007-11-25 18:46 (ссылка)
согласен

(Ответить) (Уровень выше)


(Читать комментарии) -