Мне одно его стихотворение нравилось, но оно было в выброшенной книге, так что я не назову - это было в 90-м году. Минорное и камерное.

А вообще, только у нас, наверное, было возможно, что эстетствующие самокопатели, интересные нескольким десяткам людей, могли претендовать на государственное финансирование и претензии на статус властителя дум.

Зато в струе ж...

Василь Стус об украинцах (http://varjag-2007.livejournal.com/647923.html)

«У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а
«хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста,
про армію, про всі інші канали русифікації».

«Як же можна миритись з тим особливим інтернаціоналізмом, який може
призвести до згуби цілої духовної одиниці людства»...

... «Сільське українське населення, колгоспники не мають фактично доступу до
міста, не можуть вливатися в міське населення і виносити за межі села
українську мову».

«...міське населення в українських містах рекрутується в основному за
рахунок наїжджих росіян».

«...видно при простих арифметичних підрахунках, що (...) тільки через
росіян 4.227.769 українців не мають змоги жити в українських містах.
Коли ж добавити сюди ще й євреїв, які майже всі живуть у містах і
користуються російською мовою, то серед міського населення буде вже
понад 31% неукраїнців (тобто некорінного населення республіки). Отже,
понад 5 мільйонів українців не можуть зайняти свого законного місця в
містах, не можуть користуватися всіма отими перевагами, які дає життя у
місті в порівнянні з помешканням на селі, не можуть брати найактивнішу
участь у творенні самої культури української нації. Скільки серед тих
понад п'яти мільйонів гине щодня, щогодини безслідно Шевченків, Франків,
Бортнянських, Кошиців, Лисенків, Драгоманових, Грушевських,
Яворницьких!»

«...понад одна чверть [...] співвітчизників, замість того, щоб посісти
місце спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою в народному
господарстві республіки, продовжують немудрацьке діло Хоми Ґудзя, тобто
"живуть на гною, довбаються в гною, їдять на гною і вмирають на гною",
аби угноїти собою землю для тих, хто їх вище гною ніколи й не ставив у
своїх «генеральних, перспективних планах розвитку народного
господарства».

«У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а
«хуторянським» народом ми довго не проживем,

Какая подсознательная мазохистская... какой Эдипов комплекс!

Стус и православие (http://varjag-2007.livejournal.com/646947.html)

«Думаю про 1000-ліття християнства на Україні. Гадаю, що було зроблено першу помилку – візантійсько-московський обряд, що нас, найсхіднішу частину Заходу, прилучив до Сходу. Наш індивідуалістично-західній дух, спертий деспотичним візантійським православ'ям, так і не зміг вивільнитися з цієї двоїстости духу, двоїстости, що витворила згодом комплекс лицемірства. Здається, що пасеїстичний дух православ'я тяжким каменем упав на молоду невизрілу душу народу – призвів до жіночости духу, як атрибуту нашої духовности. Залізна дисципліна татаро-монголів запліднила російський дух, додавши йому агресивности й пірамідальности будови. Український дух так і не зміг виламатися з-під тяжкого каменя пасеїстичноі віри. Може, це одна з причин нашої національної трагедії. Не люблю християнства. Ні.Можливо, важило і те, що величезна брила духовного християнства впала на заюну душу, на її ще не зміцнілі плечі. В кожному разі жертвою православ'я ми є найбільшою. Вийти з-під його східніх чар ми так і не змогли. Це знищило нашу вітальну, життєву енергію.

Неґативний вплив християнізації на мову, здається, можна вичленити. Але там уже була течія, плин національної історії.»