ЗАБУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Засипати, заліпити чим-небудь сипким. Оце так снігопад! Уже в коліно завалив подвір'я, Забузував, забив сусідський сад (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 168).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 32.
September 9th, 2016
07:27 pm
Академічний тлумачний словник української мови навмання. Випадкова стаття.
11:29 pm
СУМ навмання
НАЗАДГУ́ЗЬ, присл., діал. Зігнувшись. Панько сам не зчувся, коли нахилився, коли зняв руку понад голову й коли борзенько, назадгузь, висунувся з сіней (Лесь Мартович, Тв., 1954, 161); Кифір заточився і разом з мішком гримнув назадгузь на землю (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 370).
Словник української мови в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 88.
Словник української мови в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 88.