Днипро́ (город)
Падеж | Единственное число | Множественное число |
Именительный | Днипро́ | |
Родительный | Днипра́ | |
Дательный | Днипру́ | |
Винительный | Днипро́ | |
Творительный | Днипро́м | |
Предложный | Днипре́ |
February 26th, 2017
12:11 am
Челюсти
02:05 pm
http://archytector.livejournal.com/85268.html
Работая дьяконом при кремлевской церкви
Работая дьяконом при кремлевской церкви
02:15 pm
Нові поезії Б.-І. Антонича
Оригинал взят у ![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo-lj.gif)
m_zharkikh@lj в Нові поезії Б.-І. Антонича
m_zharkikh@lj в Нові поезії Б.-І. АнтоничаПублікуємо перші 15 поезій зі збірки «Велика гармонія» (1932 р.).
О, життя все має тисячі принад, / навіть і тоді, як сіре і сумне, / лиш одне: / в божій винниці збирати виноград.
Більше інформації…
О, життя все має тисячі принад, / навіть і тоді, як сіре і сумне, / лиш одне: / в божій винниці збирати виноград.
Більше інформації…
02:58 pm
post
Оригинал взят у romochka@lj в post
romochka@lj в postУ этого режиссера интересная фамилия: Авиалини.
В прошлом году он снял 5687 фильмов, из них 64% — вовремя.
Антонио Авиалини. Достигая новых высот.
В прошлом году он снял 5687 фильмов, из них 64% — вовремя.
Антонио Авиалини. Достигая новых высот.
05:25 pm
ЕЛЕГІЯ
Чорніє лід біля трамвайних колій,
Синіє в темних вулицях весна;
Мого юнацтва радість осяйна
Встає назустріч нинішній недолі.
«Це справді ти? В якій суворій школі
Так без жалю розвіялась вона,
Твоя веселість буйно-голосна?
Які смутять тебе нудьга і болі?
А згадуєш, яке тоді було
Повітря? Небо? Гусяче крило,
Здається, з нього пил і бруд змітало.
Як лід дзвенів, як споро танув сніг,
І як того, що звалося «замало»,
Тепер би й сам ти витримать не зміг!»
Синіє в темних вулицях весна;
Мого юнацтва радість осяйна
Встає назустріч нинішній недолі.
«Це справді ти? В якій суворій школі
Так без жалю розвіялась вона,
Твоя веселість буйно-голосна?
Які смутять тебе нудьга і болі?
А згадуєш, яке тоді було
Повітря? Небо? Гусяче крило,
Здається, з нього пил і бруд змітало.
Як лід дзвенів, як споро танув сніг,
І як того, що звалося «замало»,
Тепер би й сам ти витримать не зміг!»
