Ще одна думочка, але вона вже довгенько вилежувалася, тож зле було б загубити.

Читання історії. Причому без різниці особливої чийого авторства. Що Грушевський, що Ключевський, що Дорошенко, що Аркас, що Татіщев, що Такіто, що Геродот. Правда, що нікого не вчить, і правда, що повторюється. Більш чи менш начитаний чоловік, у цій саме царині, не буде просто наступати на ті граблі. Які боляче б'ються. Ото й усе. На них ще мавпи в Єгипетській пустелі наступали. Але пересічному бідоласі нема часу оті о книжки читати, треба діточки годувати. Тому граблі будуть завжди. Такі цікаві досліди.