Україна Incognita:
"У захищену австро-німецькими багнетами Україну тисячами стікалися від громадянської війни в Росії поміщики, промисловці, банкіри, чиновники, офіцери. З їхнього середовища гетьман набирав собі високопрофесійні управлінські кадри. В його уряді виявилося семеро міністрів-кадетів: Ю. Вагнер, М. Василенко, С. Гутник, С. Завадський, І. Кістяківський, А. Ржепецький, М. Чубинський. За винятком М. Василенка, вони не були лояльними українській державності й не вважали, що Україна після двобою Антанти та Центральних держав залишатиметься самостійною. У спогадах П. Скоропадський різко характеризував своїх підлеглих — вихідців з кадетського середовища: «Великоросійські кола в Україні є нестерпними, особливо зараз, коли за час мого гетьманства туди зібралась мало не вся інтелігентна Росія: всі ховалися під моє крило, й до комічності жалюгідним є те, що ті ж самі люди рубали гілку, на котрій сиділи, прагнучи всіляко підірвати моє значення замість того, щоб зміцнювати його».
Незвично різкі в устах гетьмана вислови на адресу великоросійських кіл в Україні були обґрунтовані. «Союз государственного объединения», «Союз возрождения России» та інші подібні організації, котрі отаборилися у Києві, на початку листопада вислали делегацію до Ясс — тимчасової столиці Румунії, куди прибули посли держав Антанти. Делегація звернулася до них із меморандумом, в якому переконувала союзників ввести свої війська в українські порти на заміну австро-німецьких гарнізонів, які втрачали окупаційний статус. Одночасно колишній російський міністр О. Кривошеїн, лідер кадетів П. Мілюков і царський посол у Відні М.Шебеко підготували в Яссах записку-інструкцію (безпосереднім автором якої вважався Мілюков) для російської делегації на Паризькій мирній конференції."

А Скоропадського ще не увінчали "Героєм України"? Неподобство!