Fri, Jun. 16th, 2017, 09:59 pm
[info]robofob: Митці

Юрій Винничук
Бозна-який раз перечитую свій новий роман і щоразу виловлюю щось свіженьке. Тобто дурненьке. Самому вичитувати важко, текст знайомий, і очі ковзають по ньому, як по снігу.
І ото думаю: а існує такий літредактор, який би помітив, що тут, наприклад, плутанина?
"Я рвучко обертаюся й бачу панночку в чорній сукні. Худе подовгасте обличчя когось мені нагадує".
А через кілька абзаців про ту саму особу:
"Тут я уперше маю змогу роздивитися дівчину. Гарне округле обличчя з великими очима й густими бровами когось мені нагадує".
А таких моментів я уже виловив кілька десятків, бо роман почав писати давно, відкладав, повертався до нього, щось переробляв, переставляв. І з досвіду попередніх романів знаю, що не всі блохи виловлю.
Санкта сімплікітас. Ще в юности помітив, що як щось дуже збрешеш, то важко потім пригадати, що саме брехав, і ловишся на тій брехні деякий час по тому. То дуже простий вихід є: не брехати, то й вигадки запам'ятовувати не треба. Якщо ніякої дівчини не було, то й не сплутаєш, худе обличчя чи округле. Це я до того, що є живі персонажі у письменників. А є мертві – тобто брехня – у таких, що видають собачатину за баранину :)

From:
(will be screened)
Identity URL: 
имя пользователя:    
Вы должны предварительно войти в LiveJournal.com
 
E-mail для ответов: 
Вы сможете оставлять комментарии, даже если не введете e-mail.
Но вы не сможете получать уведомления об ответах на ваши комментарии!
Внимание: на указанный адрес будет выслано подтверждение.
Username:
Password:
Subject:
No HTML allowed in subject
Message:



Notice! This user has turned on the option that logs IP addresses of anonymous posters.