robofob

1 серпня 1953 року у Воркуті в концтаборах ГУЛАГу відбулося криваве придушення повстання політичних в’язнів, організаторами якого були члени Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, пише «Є!» із посиланням на УІНП.

Воркутинське повстання тривало з 19 липня до 1 серпня 1953 р. в таборі № 6 особливого режиму утримання під назвою Речлаг (українською – Річний табір). Тут перебувало 38 589 ув’язнених. Серед них 16 812 націоналістів: 10 495 українських, 2 935 литовських, 1 521 естонських, 1 075 латвійських, 510 польських. Як в’язні, засуджені за політичними мотивами, вони не отримали амністії після смерті Сталіна.

У відповідь на страйк, влада оголосила про полегшення режиму. Однак 8 700 чоловік відмовилися виходити на роботу.

Страйк переріс у повстання. 29 липня не вийшло на роботу близько 12 тисяч в’язнів. Влада розробила план придушення повстання у бунтівних зонах.

1 серпня почалася операція з ліквідації повстанняв. Між ними і повсталими в’язнями виникла збройна сутичка, в ході якої ув’язнені намагалися пробитися за зону.

У сутичках загинули 53 політв’язні (з них 30 українців, які були членами ОУН і УПА), і 138 осіб дістали поранення. Після закінчення операції ізолювали як активних учасників повстання 1 122 в’язнів, з них 15 заарештували одразу й 14 дещо пізніше, 250 осіб оформили для подальшого перебування в тюрмах особливого режиму терміном на один рік.

Загиблих учасників Воркутинського повстання влада таємно закопала при дорозі в районі терикону шахти № 29. Виступ воркутинських повстанців було придушено, проте діяльність конспіративного націоналістичного центру членів ОУН і УПА у радянських концтаборах тривала.

Воркутинське повстання стало ґрунтом для нового повстання, яке відбулося у травні-червні 1954 р. у Кенгірі (Казахстан) і привело по повної реорганізації табірної системи ГУЛАГу.

day.kyiv.ua