Якщо не дивитися навколо, ти не знаєш, чи ти їдеш кудись на велосипеді, чи стоїш на велотренажері...
Принцип відносності Галілея :-))

Щоб зрозуміти, що їдеш не обов'язково дивитися на інших велосепидистів. Досить слідкувати за дорогою та пейзажем :) Бо інакше (особливо коли тебе далеко обігнали) руки опускаються і падає мотивація. І байдуже, що ти відстав не тому, що сам недолугий у порівнянні з іншими, а лише тому, що проколов колесо і згаяв багато часу його міняючи.

Мораль: не треба клеїти ярлики про "рагулізм". Треба аналізувати, що є не так, як воно б мало бути, і що треба робити, що виправити ситуацію. Ну й, головне, треба хоч щось робити :)

Ясна річ, що треба щось робити.
В кінці 80-х та на початку 90-х дуже багато говорили, що колишні соцстрани "в Европе никто не ждёт!" -- а вони тим часом не чухалися в нєдоумєніі над грядущім, а крутили педалі, і зараз на порозі ЄС стоять вже не Чехія чи Угорщина, а Болгарія з Румунією, які ніколи не вважалися у нас "Заходом" -- "курица не птица, Болгария не заграница!".
А ми можемо ще сто років дивитися самі на себе у дзеркало чи на "типичный русский пейзаж" за вікном...

Дивлячись на інших велосипедистів, можна дещо зрозуміти -- хоча б те, що, перепрошую, велотруси у гівні -- це не фіча, а бага :-)).