Коли мене питають "якої я політичної орієнтації" чи "якій ідеології надаю перевагу", маючи на увазі при цьому ліво-право-центр і всі їх можливі, більш чи менш екзотичні варіації, завжди почуваюся якось дивно.

Адекватна людина, якщо вона зрозуміла питання, може дати лише дві відповіді:
- ліберал (як варіант - соціал-демократ, те ж саме).
- не знаю / нікому не надаю перевагу

Всі інші відповіді (націоналіст, комуніст, фашист, монархіст, троцкіст, гомосексуаліст, фемініст, кракозябрик тощо) не несуть жодного змісту, позаяк в наших широтах, в межах поширення Західної цивілізації не існують ні де факто*, ні в формі чистої теорії. Всі альтернативні лібералізму інтелектуальні течії спираються на умови до-постмодерні, тому цікаві лише як предмет дослідження курсу "історія політичної думки" чи як джерело інтелектуальних пошуків. Але не як данність. Як даність вони просто не існують. Ви фашист? Ні, ви напевно ліберал, але вам до вподоби концепція фашизму, і якби ми жили в до-постмодерну епоху, ви підтримали б фашистів. Якось так це треба розуміти. Ще є, звичайно, варіант, що ви підліток періоду полового дозрівання, фрік, або просто... ну...

Питання "якої ви політичної орієнтації", коли обидва співрозмовники апріорі соромляться зізнатись одне одному, що "ну так, напевно ліберал..." - це фактично питання про створення нової політичної теорії, чи грунтовної модернізації старої. Створення / модернізація вимагається саме від вас. Ви здатні на таку інтелектуальну потугу?
Якщо ні, то вибирайте ту форму лібералізму, яка вам більше до вподоби - з більшим чи меншим відсотком держави в економіці, з більшим чи меншим акцентом на соціальній сфері, 300 чи 450 депутатів в парламенті... І не грузіть нікого своїм комунізмом чи гомосексуалізмом.