Не малювання а павутинне конструювання. Цікавий твір Что же такое web-дизайн? вносить ясність вказуючи на те що design перекладається як розробка, конструювання і що Таким образом web-дизайнер в зарубежном понимании - это не кто иной как web-разработчик - верстальщик (web-master/web-coder), специалист по информационной архитектуре (web-developer), программист (web-programmer), администратор (system administrator) в одном лице.. Тобто людина–оркестр. Перевіряти його твердження я звісно ж не буду і просто наведу копію тексту.

Клятим web–макакам дуже пощастило з WWW.

Не треба встановлювати чи в явному вигляді копіювати щось собі, легко знайти нові „програми“ — достатньо вбити декілька слів в пошуковику, не потрібно видаляти (просто закриваєш вкладку), не займають місце на HDD (взагалі–то займають — розмір тимчасових файлів, історії та кешу в павутинних переглядачах може розростися далеко за 1 гігабайт, але ж це не помітно). Павутинний переглядач зберігає історію відвідин, показує підказки в рядку пошуку та адресному рядку, має закладки. Все це заміняє собою умовне меню Start та робить бродіння по WWW більш зручним і відбувається саме по собі — не потрібно запускати майстра встановлення чергової програмки, не потрібно нічого видаляти; можна навіть сказати що для лінивих юзерів вигадали автоматизований аналог закладок — список найчастіше відвідуваного. Таким чином, для того щоб програмам догнати в цьому плані WWW потрібно щоб вони запускалися сходу не потребуючи встановлення і самі по собі додавали ярлики куди слід а видалення було б таким же простим як закриття вікна з сайтиком. Було б добре якби існувала якась особлива оболонка яка, якщо програма встановлена, запустить її або встановить і запустить, якщо її ще немає у користувача. Така оболонка повинна бути основним (або навіть єдиним) засобом запуску та управлінням програмами. Не має бути такого що отут я програми шукаю і встановлюю а отут я програми запускаю. Це вирішує ще одну проблему — а саме пошук нових програм, адже відпадає необхідність запускати якусь окрему приблуду (павутинного переглядача) і щось десь шукати. Це вигідно і авторам програм, чи принаймні тим хто контролює цю оболонку, тому що полегшується просування програм. Проте навіть такий підхід не дозволить повністю витіснити сайтики тому що живемо ми в епоху дешевого та швидкого Internet і народ в масі своїй не хоче завантажувати серіальчик а хоче дивитися відразу. Отже потрібно щоб ця уявна оболонка теж так могла. А для цього знадобиться ще й пошуковик щоб можна надрукувати gjhyj jykfqy і відразу ж почати дрюнкати.

Схоже що я знайшов головну силу Webʼного гівна — пошуковики. Без них розкидані по Павутинці вузлики вже не виглядають такими привабливими. Без умовного Google частка магії втрачається адже довелося б вести список павутинних вузлів і не вийшло б дізнатися „сколько дебилов в россии“, дізнатися „как выжить в майнкрафт с модами“ або пограти в „порноігри з Сімпсонами“.

Отже, павутинні вузли не треба встановлюти, завантажувати і зберігати (напротивагу їм деякі програми займають не один гігабайт). Вони утворюють єдине середовище (не в останню чергу завдяки пошуковикам) універсальних сутностей в якому можна дивитися відео, слухати музику, читати тексти, переглядати картинки, відправляти пошту, переводити файли з одного формату в інший, редагувати фотографії, дивитися прогноз погоди, робити ставки, грати в ігри і т.д.

Пощастило і сраним комерсам — користувачеві нічого не належить, все зберігається десь там далеко і зникає щойно закриють вкладку; не потрібно перейматися оновленнями і тим що за ОС у користувачів. Не потрібно боротися з тими хто не хоче переходити на нову версію.

Якось замислившись над нетривалістю життя я обурився злочинним тим фактом що значна кількість павутинних вузлів будучи по суті енциклопедіями чи довідниками чи й просто зібранням текстів різного ступеню корисності не має копії представлених матеріалів у вигляді придатному для вжитку і розповсюдженні. Жадібні власники не хочуть ділитися з іншими а хочуть стати заможними та знаменитими за рахунок постійного притоку спраглих до знань відвідувачів. Вони хочуть щоб ми витрачали матеріальні та психічні ресурси на користування їхніми вбогими творіннями. А коли вони підуть в небуття, то заберуть все з собою. Дуже дратує те що навіть автори всіляких програмістських штукенцій часто не переймаються і просто викладають документацію на своїх павутинних вузлах без можливості завантажити її. Причому це не просто декілька HTML–файлів. Частенько це сторіночки наповнені ЯваСценарієм під завʼязку. Яскравий приклад це valadoc.org. Замість того щоб підготувати довідку у вигляді зрозумілому для GNOME Devhelp (тим паче що Vala це мова в першу чергу для полегшення написання програм для GNOME) ми тепер маємо павутинний вузол програмульки на якому, мабуть, нормально працюють лише в Google Chrome. Для цього павутинного вузла були написані програми на PHP та JavaScript а для того щоб запустити все це в себе знадобиться 4 Гб вільного місця на HDD, Node.js, PHP, Sphinx та ще купа програм. От отак щось таке просте як текстові файлики з переліком функцій та їхнім описом перетворюється в штучний виріб, павутинну програму зі своїм власним UI яка дублює вже існуючу програму. Також можна згадати про Sci–Hub який весь такий за свободу, але чомусь доступ до зібраних матеріалів дають лише через формочку у них на головній і ніяк інакше. Немає навіть, наприклад, FTP чи P2P. І взагалі, в мене таке враження що чим більш мудрагельськими стають всілякі там HTML та CSS разом з ЯваСценарієм тим більше закуклюються вебщики заодно перешкоджаючи розповсюдженню та свободі вжитку всього більш–менш корисного ховаючи його за нашаруваннями зі своїх ідіотських технологій.

Згадується мені і відомий ag.ru який віднедавна перетворився на щось стильно–модно незрозуміле. А от якби воно існувало у вигляді програми–оболонки для каталогу відеоігор, то зміни були б не такими критичним.

І, накриклад, довідник по HTML на htmlbook.ru. Існуючи у вигляді CHM дані були б доступні й без постійного підключення до Internet (а це значить що не треба запускати прожерливого переглядача який буде мотати електрику виконуючую всіляку AJAX парашу і рекламне гівно), не було б залежності від хостингу і від власників павутинного вузла. Також у випадку з павутинними вузлами подібними до htmlbook.ru довідник облікається в форму програми яку потрібно написати і обслуговувати — я маю на увазі роботу HTTP сервера і павутинні програмульки. Звичайнісінький довідник вже не просто якийсь там CHM файлик а цілий комплекс.

Чим більше ми покладаємося на інформацію розміщену деінде тим вразливішими і залежними ми стаємо. Тож пишіть програми замість сайтиків, видавайте електронні журнали, гнобіть поціновувачів JavaScript і творіть всяке інше добро!