Знайшов цікавеньке по слову Delphi на Habrahabr. Да, я пишу десктопные приложения под Windows. Опубліковано 2015 року.

Здравствуйте, меня зовут Владимир и я анонимный разработчик десктопных приложений под Windows. В этом месте все должны сказать «Здравствуй, Владимир!», а кто-то может быть добавит «Молодец, что осознал!». А потом все похлопают. Нет, правда, иногда от чтения Хабра у меня возникают именно такое ощущение, что нормально, нет, даже не «нормально», а допустимо и одобряемо сегодня писать только микросервисы для каких-то стартапов, которые будут по какому-то REST API отдавать данные какому-нибудь фронтенду на Ангуляре, который и будет, наконец, показывать пользователю что-то невероятно полезное, вроде таблицы с аггрегированными отзывами о стрижках пуделей с возможностью посмотреть на гуглокартах где бы в вашем городе можно было сделать именно такую стрижку вашему пуделю (несуществующему). А никаких других программ писать уже нет-нет, никак нельзя! Что за чушь?!

Не малювання а павутинне конструювання. Цікавий твір Что же такое web-дизайн? вносить ясність вказуючи на те що design перекладається як розробка, конструювання і що Таким образом web-дизайнер в зарубежном понимании - это не кто иной как web-разработчик - верстальщик (web-master/web-coder), специалист по информационной архитектуре (web-developer), программист (web-programmer), администратор (system administrator) в одном лице.. Тобто людина–оркестр. Перевіряти його твердження я звісно ж не буду і просто наведу копію тексту.

Пророрікування з 2005 року про те що павутинні програмульки зʼїдають нормальні програми. Переклад з англійської публікації Web Applications - The Wave Of The Future.

Технология трехмерной визуализации объектов MetaStream (http://www.metastream.com) появилась на рекламном рынке Интернета сравнительно недавно, но уже хорошо зарекомендовала себя, в первую очередь благодаря своей простоте и функциональности, в отличие от других систем, предоставляющих возможность просмотра трехмерных объектов прямо на Web-странице. Все чаще мы, загружая страницы тех или иных компаний, получаем на экране радостное сообщение о том, что вся или почти вся продукция, будь то бытовые приборы или пищевые продукты, доступна для просмотра в 3D-режиме. Если вы загружаете страницу, содержащую MetaStream-информацию, впервые, то вам предлагается получить и установить у себя на компьютере программу, которая позволит просматривать MetaStream-объекты. Проще говоря — устанавливается plug-in-вьювер, распространяемый компанией MetaStream бесплатно, и взамен статических картинок среди текста вы получаете «живую» 3D-анимацию, причем главным преимуществом этой технологии является предоставление возможности пользователю вращать 3D-объект в любых плоскостях, увеличивать/уменьшать объект (удерживая нажатой клавишу Ctrl), а также перемещать его в пределах окна просмотра (удерживая клавишу Shift).

( Read more... )

На Хабрахабрі виклали переклад з ангельської тексту „I miss the old internet“ про тугу за тим якою раніше була Всесвітня Павутина. Автор стверджує що було більше індивідуальності і контркультури. Цікаве з обговорення під перекладом: дехто зауважує що всілякі торгаші нині майже забили на електронну пошту як засіб спілкування з клієнтами; пошукові системи тепер не стільки шукають скільки показують рекламу і впарюють те за що заплатили; текст витісняється відосиками (YouTube); народ масово сидить в загончиках соціалочок які не індексуються пошуковиками; Telegram не лише як програма для балачок а й як подоба блогам та осередок соціального життя; зникнення блогів та особистих павутинних вузлів; занепад невеликих регіональних спільнот, груп люди з яких йдуть в соціалочки. Ну і цікаве починання narodweb.ru.

Клятим web–макакам дуже пощастило з WWW.

Не треба встановлювати чи в явному вигляді копіювати щось собі, легко знайти нові „програми“ — достатньо вбити декілька слів в пошуковику, не потрібно видаляти (просто закриваєш вкладку), не займають місце на HDD (взагалі–то займають — розмір тимчасових файлів, історії та кешу в павутинних переглядачах може розростися далеко за 1 гігабайт, але ж це не помітно). Павутинний переглядач зберігає історію відвідин, показує підказки в рядку пошуку та адресному рядку, має закладки. Все це заміняє собою умовне меню Start та робить бродіння по WWW більш зручним і відбувається саме по собі — не потрібно запускати майстра встановлення чергової програмки, не потрібно нічого видаляти; можна навіть сказати що для лінивих юзерів вигадали автоматизований аналог закладок — список найчастіше відвідуваного. Таким чином, для того щоб програмам догнати в цьому плані WWW потрібно щоб вони запускалися сходу не потребуючи встановлення і самі по собі додавали ярлики куди слід а видалення було б таким же простим як закриття вікна з сайтиком. Було б добре якби існувала якась особлива оболонка яка, якщо програма встановлена, запустить її або встановить і запустить, якщо її ще немає у користувача. Така оболонка повинна бути основним (або навіть єдиним) засобом запуску та управлінням програмами. Не має бути такого що отут я програми шукаю і встановлюю а отут я програми запускаю. Це вирішує ще одну проблему — а саме пошук нових програм, адже відпадає необхідність запускати якусь окрему приблуду (павутинного переглядача) і щось десь шукати. Це вигідно і авторам програм, чи принаймні тим хто контролює цю оболонку, тому що полегшується просування програм. Проте навіть такий підхід не дозволить повністю витіснити сайтики тому що живемо ми в епоху дешевого та швидкого Internet і народ в масі своїй не хоче завантажувати серіальчик а хоче дивитися відразу. Отже потрібно щоб ця уявна оболонка теж так могла. А для цього знадобиться ще й пошуковик щоб можна надрукувати gjhyj jykfqy і відразу ж почати дрюнкати.

Схоже що я знайшов головну силу Webʼного гівна — пошуковики. Без них розкидані по Павутинці вузлики вже не виглядають такими привабливими. Без умовного Google частка магії втрачається адже довелося б вести список павутинних вузлів і не вийшло б дізнатися „сколько дебилов в россии“, дізнатися „как выжить в майнкрафт с модами“ або пограти в „порноігри з Сімпсонами“.

Отже, павутинні вузли не треба встановлюти, завантажувати і зберігати (напротивагу їм деякі програми займають не один гігабайт). Вони утворюють єдине середовище (не в останню чергу завдяки пошуковикам) універсальних сутностей в якому можна дивитися відео, слухати музику, читати тексти, переглядати картинки, відправляти пошту, переводити файли з одного формату в інший, редагувати фотографії, дивитися прогноз погоди, робити ставки, грати в ігри і т.д.

Пощастило і сраним комерсам — користувачеві нічого не належить, все зберігається десь там далеко і зникає щойно закриють вкладку; не потрібно перейматися оновленнями і тим що за ОС у користувачів. Не потрібно боротися з тими хто не хоче переходити на нову версію.

Якось замислившись над нетривалістю життя я обурився злочинним тим фактом що значна кількість павутинних вузлів будучи по суті енциклопедіями чи довідниками чи й просто зібранням текстів різного ступеню корисності не має копії представлених матеріалів у вигляді придатному для вжитку і розповсюдженні. Жадібні власники не хочуть ділитися з іншими а хочуть стати заможними та знаменитими за рахунок постійного притоку спраглих до знань відвідувачів. Вони хочуть щоб ми витрачали матеріальні та психічні ресурси на користування їхніми вбогими творіннями. А коли вони підуть в небуття, то заберуть все з собою. Дуже дратує те що навіть автори всіляких програмістських штукенцій часто не переймаються і просто викладають документацію на своїх павутинних вузлах без можливості завантажити її. Причому це не просто декілька HTML–файлів. Частенько це сторіночки наповнені ЯваСценарієм під завʼязку. Яскравий приклад це valadoc.org. Замість того щоб підготувати довідку у вигляді зрозумілому для GNOME Devhelp (тим паче що Vala це мова в першу чергу для полегшення написання програм для GNOME) ми тепер маємо павутинний вузол програмульки на якому, мабуть, нормально працюють лише в Google Chrome. Для цього павутинного вузла були написані програми на PHP та JavaScript а для того щоб запустити все це в себе знадобиться 4 Гб вільного місця на HDD, Node.js, PHP, Sphinx та ще купа програм. От отак щось таке просте як текстові файлики з переліком функцій та їхнім описом перетворюється в штучний виріб, павутинну програму зі своїм власним UI яка дублює вже існуючу програму. Також можна згадати про Sci–Hub який весь такий за свободу, але чомусь доступ до зібраних матеріалів дають лише через формочку у них на головній і ніяк інакше. Немає навіть, наприклад, FTP чи P2P. І взагалі, в мене таке враження що чим більш мудрагельськими стають всілякі там HTML та CSS разом з ЯваСценарієм тим більше закуклюються вебщики заодно перешкоджаючи розповсюдженню та свободі вжитку всього більш–менш корисного ховаючи його за нашаруваннями зі своїх ідіотських технологій.

Згадується мені і відомий ag.ru який віднедавна перетворився на щось стильно–модно незрозуміле. А от якби воно існувало у вигляді програми–оболонки для каталогу відеоігор, то зміни були б не такими критичним.

І, накриклад, довідник по HTML на htmlbook.ru. Існуючи у вигляді CHM дані були б доступні й без постійного підключення до Internet (а це значить що не треба запускати прожерливого переглядача який буде мотати електрику виконуючую всіляку AJAX парашу і рекламне гівно), не було б залежності від хостингу і від власників павутинного вузла. Також у випадку з павутинними вузлами подібними до htmlbook.ru довідник облікається в форму програми яку потрібно написати і обслуговувати — я маю на увазі роботу HTTP сервера і павутинні програмульки. Звичайнісінький довідник вже не просто якийсь там CHM файлик а цілий комплекс.

Чим більше ми покладаємося на інформацію розміщену деінде тим вразливішими і залежними ми стаємо. Тож пишіть програми замість сайтиків, видавайте електронні журнали, гнобіть поціновувачів JavaScript і творіть всяке інше добро!

Ідіоти–явасценаристи зі своїми модними лайнотехнологіями перемогли на Хабрахабрі. Открытый бета-тест новой версии Хабра. Тепер сторіночки будуть завантажуватися довше, стануть важчими, займатимуть більше оперативної памʼяті та перестануть відкриватися в тих більш ранніх павутинних переглядачах в яких вони ще досі відкривалися.

В последнее время стали крайне популярными сервисы так называемого WEB 2.0, никто толком не знает что это такое, но все уверены, что это страшно круто и что без цифр 2.0 в интернете делать (во всех смыслах) уже нечего. Вообще в современном киберпространстве сложилась крайне любопытная (если не сказать – парадоксальная) ситуация. Если проанализировать основные популярные ресурсы, то можно найти у них некоторые общие черты и самая первая из них – примитивизм (если не сказать убогость) функционального наполнения. Причем количество сервисов на иных сайтах просто огромно, но среди них обычно нет ни одного качественного: ужаснейшим образом масштабированные аватары, ошибки в формах ввода почтовых и электронных адресов, делающие невозможным их использование, отсутствие человеческого (а частенько и вообще любого) поиска и многое тому подобное. Часто вся эта куча кривых скриптов сгруппирована или названа абсолютно неудобоваримым образом, делая трудновыполнимыми элементарные операции с ресурсом. Даже дизайн некоторых из этих «порталов» заслуживает исключительно непечатных выражений.

Час від часу бачу як лізуть в Web по калькулятор, по книжку яку читають прямо в переглядачі (і заодно дивляться рекламу), по одну й ту ж саму музику яку простіше було б просто одноразово завантажити а не слухати з сайтику. В місцевій забігайлівці власниця вмикала музику з YouTube через що постійно доводилося слухати рекламу. На власні очі бачив як явасценарист-струмер замість звичайного калькулятору запускав Хромога і користувався калькулятором на сторінці пошукової видачі Google. Дратує неімовірно. Замість перегляду одних і тих самих кліпів Брітні Спірс на YouTube в шакальній якості завантаж всі її відео і дивись поки очі не відсохнуть! Замість постійного пошуку документації в WWW встанови Zeal і насолоджуйся життям! Подумав і склав список чому воно так.

Оскільки Всесвітня павутина це така собі ноосфера в якій є все і оскільки вона протягнула свої щупальця ледь не в кожен дім і для багатьох основний час проведений за ЕОМ приходиться на WWW (відео, смішнявки, порно, соціалізація через соціалочки та всілякі аськи) і для багатьох web-вузлів не існує програми-замінника під Вікна, то чом би й ні. Народ звик і для них переглядач WWW ніби як затьмарив собою все інше. А зважаючи на тотальне ламерство може бути так що багато хто навіть і не підозрює що таке ж є й поза межами їхнього улюбленого переглядача.

Краса чи то пак естетика. Всілякі калькулятори, програвачі аудіо, конвертори валют, сервіси по обрізці MP3, перекладачі, словники та інша дрібнота почасту має великі яскраві кнопки, тіні, анімації та нетиповий вигляд чим приваблює всілякий скот. І вони готові чекати поки запуститься переглядач, готові витрачати час на пошук в Google, готові чекати поки воно завантажиться, готові терпіти гальма та рекламу тільки б побачити ці сексуальні кнопочки з тінями та рожевою окантовкою. Знайома школярка не визнавала нудний віндовий калькулятор і користувалася не нудним на весь екран з якогось сайтику.

Відсутність такої дребедені у вигляді програм. Я не знаю програми-замінника умовному zaycev.net, програми під Вікна для конвертації валют, Google maps існує лише у вигляді HTML сторінки. Схоже що звичка писати такі програмки відмирає і в масовій свідомості вони відходять на другий план. І чим далі тим гірше. Замість них роблять сайтики. Наприклад раніше база з іграми ag.ru розповсюджувалася у вигляді програмки (десь таке читав або чув). Якось в мене на ЕОМ була програма-карта київського метополітену. Однокласник бродив по Києву оірєнтуючись по карті (не в Web) під Symbian.

Нинішній рівень розвитку web-лайна та висока швидкість доступу до Internet призвели до того що таких сервісів розплодилося як собак нерізаних і в більшості випадків саме вони будуть на перших сторінках пошукової видачі. Наприклад, на запит бухгалтерский калькулятор, бухгалтерский облік пошуковики підсовують всіляке web–лайно без реєстрації та SMS, а не православні програми написані на Delphi чи божественному Visual BASIC.

Платність аналогів. Частенько буває так що за більш–менш серʼйозні програми їхні автори хочуть грошей. Наприклад, в Web знайдеться чимало безкоштовних сервісів (але з рекламою) для завантаження відео з YouTube, а от безкоштовних програм я не знаю.

Нажаль мушу визнати що всілякі фігня в WWW часто–густо вкрай проста у використанні, нічого не потрібно завантажувати, встановлювати, не треба десять разів тиснути кнопку „далі“ і добре підходить для одноразового використання.

Web нікому не потрібен і це добре помітно на прикладі мобілок.

Раптово виникла думка що як така Всесвітня Павутина масовому користувачеві не потрібна. Йому потрібні програми. Програми що взаємодіють через Всемережжя і дозволяють спілкуватися між собою, виставляти свої фотки на загальний огляд, ставити так звані лайки, дивитися фільми, порнуху, серіали і Ютуп (телевізор 2.0), смішні картинки, слухати музяку, дрюнькати в відеочаті-рулетці, підглядати за чужим життям в соціалочках і таке інше. Те що багато з цих програм представлені у вигляді нікчемних HTML документів нафаршированих явасценарієм є прикрою випадковістю і значення не має. Я про те що Павутина в своєму так би мовити традиційному вигляді переважно статичних гіпертекстових документів сукупність яких утворює щось на кшталт всесвітньої цифрової бібліотеки малоцікава пересічному — буковок багато, полайкати немає кого, інтерактиву мало. Згадується однокашник для якого Internet (WWW) це Мордокнига, Вконтакті, Instagram, Viber, Tiktok, Tinder, Ютуп і т.д. Насправді він і web-переглядача на розумному телефоні запускає нечасто. Користуючись смартофоном він, за великим рахунком, вилазить зі своїх програм в Павутину тільки за тим чого немає в цих самих програмах (порно онлайн без SMS, як відремонтувати карбʼюратор). Причина з якої він, приходячи з роботи додому, заходить на web site YouTube крапка ком а не запускає програму Ютуп (як він це робить в себе на коммунікаторі) суто історична.

Епоха мобілочок, коли ледь не всі носяться з цими тикалками, показала що web-сторінки (байдуже чи це новомодне SPA чи щось іще) погано підходять на роль програм. З web-сторінками-як-програмами забагато мороки (хоча б тому що потрібно запускати павутинного переглядача і перемикатися між вкладками). І зауважте що, коли мова заходить про мобілочки, то знаходиться не так і багато тих хто варнякає про універсальність сайтиків та про складність написання програм під розумні телефони (як це часто роблять у випадку з нормальними програмами). Пишуть аж бігом. Прикро що явасценаристів з їхнім Хромом та ангулярками пустили в світ мобільних програм.

Спаскудження ідеї гіпертексту і мутація ВП в якусь подобу програмної платформи (на кшталт .NET чи ОС взагалі) почасти є наслідком задоволенням запиту шир. нар. мас. Зелені буковки на чорному фоні, семантична Павутина цікаві купці технарів та всіляким задротам. Якби ВП й нині залишалася такою якою вона була на початку, то крім маргіналів ніхто б туди не потикався.

Post scriptum. Константин Кадавр говорить на схожу тему. Мільйони web-вузлів майже нікому не цікаві, переважна більшість відвідує жменьку сайтиків чи сидить в своїх загончиках соціальних мереж, Всесвітня павутина не стала (принаймні поки що) кіберпанковою антиутопією або утопією, експансія ЗМІ і т.п. Интернет умер (Очевидные вещи #21)