| мулла Насреддін (пер. з перської Р.Гамади) |
[Sep. 24th, 2009|02:02 pm] |
Одного дня мулла казав прибульцям під час проповіді:
- Знайте ж, що у вашому і нашому місті одне повітря.
- Як же ви дійшли такої думки, пане добродію? - зчудувалися прихожани.
Відповів їм мулла:
- Коли ж і сонце, й місяць, і зірки, що ви бачите навіч у себе вдома, зарівно й тут є, оце й править доказом одного повітря.
* * *
Якогось дня мулла зі своїми учнями прямував до мечеті. Він їхав спереду верхи на віслюкові, а учні йшли за ним услід піхотою. Не вспів віслюк і кількох ступнів ступити, як мулла зліз з віслюка і сів на нього задом наперед.
- Задля чого ви отак-о вчинили? - спитали його.
- Коли я сидів лицем на дорогу, то був повернений до вас спиною, а коли б казав вам іти поперед мене, то були б ви до мене спинами. Я ж так сів, що ми з вами теперечки лице до лиця.
* * *
Ото якось спитали в мулли:
- Чому вранці одні люди йдуть в одну сторону, а інші - в другу?
- Коли б усі йшли в одну сторону, то порушилась би рівновага світу, одна сторона стала б тяжчою, од чого земля зсунулась би із свого місця та завалилась.
* * *
Хтось нарікав був на холодну пору, а інший сказав:
- Які ж бувають невдячні люди! Одні ганять літо, що, бачте, спекотне воно, а коли зима надворі, скаржаться на холоднечу, і все їм недогода.
Аж тут у розмову втрутився мулла.
- А чи досі хто-небудь нарікав на весняну погоду? - спитав він.
* * *
Насреддін прогулювався з товаришем понад ставком, у якому було повно риби. Товариш тицьнув пальцем:
- Диви, які гарні риби!
Мулла поглянув на його пальці.
- Я ж тобі казав: поглянь на оцих риб, а ти дивишся на мої пальці, - здивувався товариш.
- Ти показуєш мені пальці, - відмовив йому мулла, - і кажеш: "Поглянь на оці риби!" Та що вже я приглядуюся до твоїх пальців, жодних там рибок не бачу.
* * *
Насреддін казав на проповіді:
- Тверезий серед п'яниць то все одно що живий серед мерлеців. Він їсть їхні солодощі та з них самих же і насміхається.
* * *
У Насреддіна спитали:
- Де холодніший лід - у нашому місці чи, може, в якому іншому?
- Ваше питання холодніше од льоду, що в отих двох містах, - відказав Насреддін.
* * *
У Насреддіна покотилася віслючиха і привела віслюча, та зразу після родива й здохла. Нічого було робити, стали теє віслюча випоювати коров'ячим молоком, а для домашніх його, молока, і не зоставалось. Увірилось муллі теє діло і він вигукнув із серця:
- О Боже, зроби так, аби здохло й віслюча, тоді нам хоча б молоко буде!
Уранці встав Насреддін, дивиться, аж корова його околіла. Не тямлячи себе від гніву він вигукнув:
- І дивні ж діла твої, Господи! То ти не здужаєш одрізнити віслюка від корови?
* * *
Кілька чоловік знайшли у степу компас і принесли Насреддінові, аби він з'ясував їм, що воно за штука. Мулла спершу став гірко плакати, а потому зайшовся голосним сміхом.
- Що трапилось? - і питають люди. - Чого ти і плачеш, і смієшся?
- Спешу я плакав на вашим невіглаством, бо ви не знаєте, що воно таке, оця маленька річ, а потому сміявся над собою, бо я й сам не знаю, що воно таке.
* * *
Насреддін об'явив себе чудодієм.
- А яке оте твоє чудодійство? - і питають його.
- Я можу читати потаємні думки, - відказував він.
- Гаразд, і про що ми оце зараз думаємо?
- Ви думаєте про те, кажу я правду чи брешу. |
|
|
![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small}