Образцы галицкого языка
Газета "Вперед" от 27.09.1921.
"Заговір на Пілсудського у Львові. В неділю 25 вересня о 9 годині вечора в хвилині, коли начальник польської держави Пілсудський по обіді в міській ратуші в товаристві львівського воєводи Грабовського сів у авто, з товпи в напрямі авта впали три постріли. Начальник Пілсудський вийшов зовсім ціло, натомісць воєвода Грабовський зістав ранений... Виконавець замаху називається Стефан Федак (син д-ра Стефана Федака, директора "Дністра"), числить 21 літ життя. Його арештовано. Всі компетентні влади ведуть енергійне слідство в цілі усталення всіх подробиць".

Журнал УВО "Сурма" №1-2 за 1930
"Вже по кількох тижнях помер наглою смертю... Микола Величковський. І тим разом приложила тут своїх рук УВО. Польські лікарі ствердили смерть наслідком отруї, яку найшли у внутренностях; лише, розуміється, не ствердили, завдяки кому вона там дісталася. Признаємося до того вчинку".

Газета "Діло" от 1.09.1931
«Дня 29 серпня о год. 7.30 вечора вбито в Трускавці посла Тадея Голуфка, заступника голови клюбу ББ (беспартийный блок). Голуфко від двох тижнів перебував у Трускавці і мешкав у віллі СС. Васіліянок. Там на відпустці він конферував з особами дипломатичного й урядового світів... В суботу після 7 години Голуфко пішов до своєї кімнати, поклався в ліжко й почав читати книжку. За яких 5 хвилин тихенько відчинилися двері: у кімнату ввійшло двоє молодих людей. Прискочили до ліжка. Один з них вистрілив тричі до Голуфка з револьвера, другий пробив його кинджалом у лівий бік грудей... Голуфко зразу згинув... Вбивники втекли тією дорогою, якою прийшли... Їх шукає поліція з Трускавця, Борислава й Дрогобича».

Коммуникат ПАТ от 1.12.1932:
«Дня 30 листопада о 17 годинi 8 замаскованих бандитів перевели грабунковий напад на поштову контору в Городку Ягайлонському... Бандити засипали персонал револьверовими кулями, пробуючи зрабувати каси. Завдяки геройській поставі персоналу напад відперли. В висліді стрілянини одного з бандитів убили, другий – важко поранений – небавом помер”.
„Львів. Вчора 30 листопада, заалярмований подією в Городку, пішов на стежу комендант станиці Коят з поліцистом Слугоцким. На станції Глинна-Наварія стрінув двох підозрілих людців, яких завізвав вилегітимизуватися (это мое любимое место. Попробуйте выговорить сие словосочетание хотя бы по слогам). В тому моменті ті два людці засипали поліцистів кулями. В висліді комендант станиці загинув на місті, а Слугоцкі дістав постріл у живіт”

Журнал «Сурма» №2-1933
«Для ідеї ОУН пішов стріляти Лемик представників Москви, бо та ідея не знає іншого говоріння з ворогами. Терор треба відпирати терором».

Из выступления в суде Ивана Малюцы (1935)

"Коли я вступав в цю організацію, то гадав, що вона поведе нас правильною дорогою до створення самостійної України. Але скоро переконався, що ОУН – це організація, котра визнає тільки індивідуальний терор. Її методи і тактика загнали нас у куток без виходу. Тортури ОУН створили про нас таку думку серед громадськості, що практично унеможливило створення вільної української держави… ОУН не є, ніколи не була і не буде корисною народові України… Вона, тобто ОУН, є спадкоємницею української військової організації, котра не визнавала нічого, крім терору".