Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет DK ([info]k_d_s)
@ 2020-04-03 17:48:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Настроение: sleepy
Entry tags:interview, krieg, rote pest, russland, ukraine

“Куди відступати – до Києва?!”
У мене мама й тато – українці. У мого діда – батькового батька – всю родину розстріляли, а його самого відправили на Соловки на 15 років. Після звільнення він ще встиг народити батька мого і рано помер. У родині не надто про це говорять.

Пам’ятаю, як у школі на уроках військової підготовки спускаємося в підвал, у кабінет воєнрука, а в нього там червоне знамено і бюсти радянських вождів. У мене ці знамена щоразу викликали злість. Коли я вже закінчив школу, мама мені розповіла, що сталося з нашою родиною. І тоді я зрозумів, що є генетична пам’ять, що моя ненависть до червоних прапорів – то звідти, – розповідає донеччанин.



(Добавить комментарий)


(Анонимно)
2020-04-04 09:17 (ссылка)
обыкновенный фашистский урод.
манкурт-выродок, каких везде много.
Сдохнет в безвестности и собаки ему на могилку насрут.

(Ответить)