Войти в систему
Home - Создать дневник - Написать в дневник - Подробный режим
LJ.Rossia.org - Новости сайта - Общие настройки - Sitemap - Оплата - ljr-fif
Редактировать... - Настройки - Список друзей - Дневник - Картинки - Пароль - Вид дневника
Сообщества
Настроить S2
Помощь - Забыли пароль? - FAQ - Тех. поддержка
“Куди відступати – до Києва?!” У мене мама й тато – українці. У мого діда – батькового батька – всю родину розстріляли, а його самого відправили на Соловки на 15 років. Після звільнення він ще встиг народити батька мого і рано помер. У родині не надто про це говорять.Пам’ятаю, як у школі на уроках військової підготовки спускаємося в підвал, у кабінет воєнрука, а в нього там червоне знамено і бюсти радянських вождів. У мене ці знамена щоразу викликали злість. Коли я вже закінчив школу, мама мені розповіла, що сталося з нашою родиною. І тоді я зрозумів, що є генетична пам’ять, що моя ненависть до червоних прапорів – то звідти, – розповідає донеччанин.
(Добавить комментарий)
(Ответить)