|
|
Пишет DK (![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small} k_d_s)@ 2020-05-16 13:41:00 |
 |
|
 |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
| Настроение: |  sleepy |
| Музыка: | Славень білого цисгендерного чоловіка |
| Entry tags: | krieg, kunst, lustig, russland, ukraine |
КРИТИЧНИЙ ПОВОРОТ
У своїй колонці про необхідність ангажованої критики російська кінокритикиня Марія Кувшинова пропонує відмовитися від претензії критика на «об’єктивність» і повною мірою засвоїти й артикулювати оптики, через які критики дивляться на світ і на мистецтво зокрема (оптика білого цисгендерного чоловіка, оптика білої квір-феміністки, оптика небілої людини і так далі). Дискусія навколо Іллі Хржановського, його проекту «Дау» і роботи в Бабиному Ярі унаочнила те, про що вже давно кажуть ліві активісти й критики: універсальний погляд, який нібито транслює мистецька критика – це ілюзія. Це погляд білих чоловіків (переважно, але також і жінок) на мистецтво, яке є для них близьким – тобто, мистецтво про і для білих чоловіків (рідше – жінок). Тому критичний мейнстрім в Україні та Росії так болісно сприймає розширення оптики, до якого намагається вдатись вже навіть Голлівуд (чиї продюсери, вочевидь, зрозуміли, що якщо так не зробити, втратиться величезна аудиторія): звідси єхидні жарти про феміністичний заколот і політкоректність. І саме тому реакція на вихід фільмів із проекту «Дау» і робота їхнього автора в Меморіальному центрі у Бабиному Ярі набагато кволіша, ніж могла би бути, навіть із поправкою на реалії української критики. Критичному мейнстріму, можливо, просто бракує інструментарію для аналізу того, що відбувається (я і про себе зараз говорю теж, адже не написала рецензії на жоден «Дау»-фільм).
Ну и про Козленко заодно:
https://krytyka.com/ua/articles/pandaum
