Below are the 20 most recent journal entries recorded in DK's LiveJournal:

[ << Previous 20 ]

Tuesday, August 13th, 2024
9:58 pm	Тримати оборону від так званих «м'ясних хвиль» 2 Одного разу я бачив як вони пішли через поле в розсипну ,виявилося що наш АГС не був пристрілян по полю , а відсутність орієнтірів дуже ускладнило процес , тому до нашої посадки добіг аж десяток солдат . Наступного дня вони спробували повторити , вмерли всі. Після того як в нашій посадці накоплюється 10-15 підарів , вони починають кучкуватися , іноді вони в пошуках своїх виходять на наші позиції і їх беруть в полон ( хоча дуже часто вони не здаються і вступають в бій та дуже швидко помирають) , іноді вони підриваються на власних пелюстках і лежать по декілька днів ,заважаючи своїм стогнанням спати нашим бійцям , але рано чи пізно вони збирають групу і починають штурм . Як що штурм не вдався , ті хто вижив відкатуються по своїх норах де ховаються і чекають наступну групу . Вони там сидять без води та жратви , але це не спонукає їх щось змінити в своєму становищі . Іноді , як що у наших є можливість , піхота зачищає посадку від прорвавшихся підарів , але це не зупиняє процес , кожного дня нова група виходить з вихідної позиції , а іноді і по декілька разів на добу , мабуть залежить від наявності поповнення. Рано чи пізно їм вдається зайняти наші позиції , причини не в тому що вони супер штурмовики , а в тому що арта ,КАБи , міномети та бпла , але на землі заходить саме піхота ,вона заходить і починає копати . Цей процес виглядає теж дуже цікаво . Виходять два дурня з лопатами , іноді навіть без броні , та починають довбати землю , десь через півгодини їх або вбивають , або трехсотять , але слідом заходять ще двоє та продовжують процес , в той же час ще два дурака тягнуть через посадку бревно , по ним теж летить , але слідом за ними біжить ще двоє які підіймають це бревно , та тягнуть далі ,а в той же час чергова група штурмовиків починає свій рух. Цей мурашник виснажує нашу мінометку та грв , пілоти літають нон стоп , але вони навіть не встигають заряджати акуми і настає момент коли підари все це роблять безкарно та безоплатно. Фільми про зомбі- апокаліпсис, хоч і перебільшено , але передають атмосферу того що відбувається . Їх не зупиняє ніщо , як що вони ще можуть рухатися, вони продовжують рух в нашу сторону. Дехто каже що вони воюють за гроші , але я цього не бачу , бо не розумію скільки грошей треба заплатити людині за те щоб вона наклала на себе руки? Кажуть що щоб зрозуміти людину, треба поставити себе на її місце , я спробував : Ось я виходжу на вихідну точку , навкруги лежить пару десятків жмурів , але група починає рух , вона їде вздовж посадки і всю дорогу навкруги лежать двісті , дехто вже так давно , що вже видно кістки , тут починає прилітати і частина твоєї групи помирає , але я продовжую бігти , перестрибуючи жмуров , яких меньше не стає . Прилітає фпв і вбиває ще пару людей з групи , всі розбігаються по полю , але до мети залишилося 400 метрів і я роблю останній ривок , під час ривку залишки групи попадають під кулемет і в посадку вривається троє з тридцяті , всі інші двісті , або триста , але до вечора вони всі помруть . А мені прийдеться лежати в воронці під поваленим деревом , прикрившись двома жмурами , яки там залишилися з попереднього штурму і сподіватися що я доживу до приходу підкріплення, ще одного чи двох таких же мотивованих суїцидників ... Забув про запах , я би багато віддав щоб забути цій сморід... Вийду з образу... У нас була позиція , на який було більше ніж сорок підарськіх жмуров, тих хто зміг туда ворватися , але не зміг цього пережити . Пацани ходили по жмурах , сиділи на жмурах ,спали на жмурах . Але майже жоден підар пригаючи в наш окоп не зупинився і не побіг назад . За місяць боїв ми захуярили втричі більше підарів ніж у нас особового складу в батальйоні, включно з поварами , такелажниками , та приданими ... https://lj.rossia.org/users/k_d_s/432280.html Current Mood: sleepy (Comment on this)
Sunday, September 24th, 2023
8:58 am	Andrejs Mamikins Пишет мне русская учительница бывшей русской школы Риги: "Когда выносили на мусорку русские книги из нашей школьной библиотеки, запретили даже разобрать желающим книги по домам... Отковыряли русские буквы алфавита в классах. Педсоветы давно на латышском, а с этого года запрещено и родительские собрания проводить на русском. А какой рёв стоит в начальной школе! Первоклашки ревут, не переставая. У них всё по-латышски, они ничего не понимают. Начинаются нервные срывы, дети перестают вообще говорить. Это этнолингвистический геноцид." Current Mood: sleepy (2 Comments |Comment on this)
Wednesday, March 8th, 2023
7:55 am	3/12 а в квітні ми побачили руки: зв‘язані за спинами руки, викручені руки, поламані руки, відрізані руки і, ту саму руку з облізлим червоним лаком у синьому рукаві куртки. світ дивився на фотографії рук, я - дивилася на свої. вони тремтіли і зжималися в кулак залишаючи на долонях лунки. світ обурювався, сперечався, засуджував, а ми.. ми мовчки їхали по дорогам зі згорілою технікою, дивилися на білі стрічки пов‘язані на парканах і написи «тут діти» , «живуть люди», «один дід»… один дід лежав на узбіччі вбитий пострілом в скроню. його ровер був зламаний, навколо його тіла валялися обгортки від цукерок кондітєрской фабрікі якийсь там «октябрь». ні, це не той дід чия фотографія облетіла півсвіту. це інший. його ніхто не фотографував, його тіло не встигли забрати. він лежав там, посеред руїн оголених дерев, в своїх чорних штанах і теплій куртці, сивий, худий.. той дід. для того, щоб прочитати «кадіш» потрібен мін‘ян. але богу має бути все одно. йому взагалі давно все одно. «ітгадаль ве іткадаш шмей раба..» читаю я про себе і чую не десять, і навіть не сто, а цілий хор який мені відповідає. я читаю «шма» над дідом в чорних штанах і теплій куртці, застреленим в скроню з поламаним ровером; над чоловіком зі зв‘язаними руками за спиною, скинутим в канаву за колією, чий брат лежить в ста метрах від нього застреленим в обличчя. я читаю її над родиною вбитою кулями і підпаленою, чиї тіла догоріти не встигли; я читаю її біля замінованого пластидом підвалу, в якому лежать двоє людей. я читаю її біля колодязю затрамбованого тілами, бо я не знаю що ще я можу зробити. я не вірю у пекло, я вірю у пекло. я бачу це пекло. заміновані дитячі іграшки, цвинтарі і машини, будинки, горища, підвали. навіть повітря, здавалося, замінованим. не торкайся нікого, не торкайся нічого, дивись під ноги, не ходи по зеленці. - що буде з моєю собакою?! - кричить чоловік, який тиждень прожив зі скрізним кульовим у ногу, думаючи що це уламок. «що буде з моєю собакою, коли ви мене заберете?!» пес на ціпку худий і наляканий. - сусіди приглянуть - їх вбили… їх вбили… я бачу кістки, розірвані тіла, уламки машин, уламки будівель, уламки, уламки.. там, вбитий солдат. там, звалище автівок, там, взірваний міст. земля чорна, небо чорне, холод - чорний. N дістає з підвалу дівчинку прикуту до батареї. чоловік, ім‘я якого я ніколи не дізнаюся, помирає від четвертої стадії відчаю. я читаю текст мовою, на якій був написан старий заповіт, бо це єдине що я можу зробити навіть, якщо я не вірю ні в бога, ні в пекло, ні в цей квітень вічний і лютий. http://lj.rossia.org/users/k_d_s/408231.html Current Mood: tired Current Music: Burshtyn - Чортория (3 Comments |Comment on this)
Friday, February 24th, 2023
11:47 pm	24.02.2022 Current Mood: sleepy (15 Comments |Comment on this)
Thursday, January 5th, 2023
1:49 pm	Thxgiving Memories Current Mood: amused (4 Comments |Comment on this)
Monday, December 26th, 2022
9:38 am	Біла королева (оповідання) Коли ще у Кураховому працював кіоск з нормальною шаурмою - останній форпост фастфуд-індустрії перед навалою зі Сходу - там перетиналися військові з різних підрозділів. Загалом спілкувалися приязно, але були й усілякі персонажі, котрі намагалися встрявати в чужі розмови. Тож спочатку я з підозрою поставився до невисокого солдата у запраній британці, котрий зайняв вільне місце за нашим столиком. ( Його явно розпирало бажання розказати щось, ) Current Mood: sad Current Music: Dauþuz - Die Grubenmähre (1 Comment |Comment on this)
Tuesday, December 20th, 2022
5:50 pm	Тримати оборону від так званих «м'ясних хвиль» Перші дві хвилі почалися вночі. Вони були не надто довгими, я витратив усього два магазина до гвинтівки FN FAL. В такій ситуації ти навіть не бачиш, у кого стріляєш — просто ведеш вогонь у напрямку скупчення сил противника. Першу хвилю відбили за пару хвилин. Другу також. Третя почалася вранці та виявилась несподівано важкою. Біля окопів лежали два тіла вагнерівських тюремних рекрутів. Не знаю, як вони там опинилися — чи то їх хтось притяг з лісу, щоб обшукати, чи то вони просто бігли настільки завзято, що не помітили окопи, і були вбиті вже там. Одному з них на вигляд років десь так 60+, екіпірування й одяг — вкрай убоге. Це й не дивно, враховуючи, яку кількість людей кидають на м'ясо вагнерівці. За якихось 10-15 хвилин я витратив майже весь запас набоїв 7,62×51. Гвинтівка розігрілась і задимілась із усіх щілин, її почало клинити — у коморі застрягли одночасно два набої, а третій перекосився напівдороги з магазину. Я ледь встигав перезаряджатися й викопувати те, що застрягло. АК моїх товаришів також клинили — на таку інтенсивність усе це добро явно не дуже розраховано. Якщо FN FAL, навіть перемазана глиною, продовжувала так-сяк працювати, АК-74 в сусідньому окопі поплавило настільки, що його навіть не вдалось розібрати. Бій тривав майже годину — врешті, хвиля розбилася, жоден найманець не добіг до наших позицій. Чомусь вони навіть не стріляли в нас — просто бігли через ліс, а ми намагалися не підпустити їх надто близько. Current Mood: tired Current Music: Misþyrming - Með Hamri (13 Comments |Comment on this)
Thursday, September 22nd, 2022
6:16 am	Die Leiden des alten Schmucklers А выйти помитинговать к зданию Европарламента чтобы сняли виза бан ты не желаешь? Вместо этого русские должны калечить себя? Current Mood: sleepy (2 Comments |Comment on this)
Monday, June 27th, 2022
10:14 am	Darwin Tremor А тато питав колись, нащо мені наколки, І нащо ці "масті" вилазять з-попід футболки, Нормальній людині на тілі таке не личить. Хто візьме тебе на роботу, у шлюб покличе? Тепер мені є, що тобі відповісти, тату. За татуюваннями легше людей впізнати. Ракетний удар нерідко стирає лиця, А так по-любому хоч дещо, та залишиться. Цитата із Біблії – бив, коли було важко – На лівій нозі із "Гревіті Фолз" мультяшка, Ось тут револьвери, а он впізнавані крила, Гриби та дерева, і руни, і гвинтокрили, Тепер вони дуже корисні, ці атрибути. Коли закінчиться війна, закінчиться лютий, І попіл із вулиць змиє весна водою, Ти мене впізнаєш. Дай Боже, щоб за ходою. Current Mood: sad (Comment on this)
Friday, June 10th, 2022
1:04 am	У знищеній 134-й школі Харкова відзначили випускний https://youtu.be/u0wvRK9qCIk https://facebook.com/story.php?story_fbid=183538204016279&id=100070803001268 Current Mood: sleepy (Comment on this)
Friday, June 3rd, 2022
11:54 pm	Уж хватит мне собирать лайки на русофобии. Я со своими, с русскими. Февральский Анти-Февраль То, что сейчас происходит – это отрыжка Февраля 1917-го. И нынешняя Украина, и нынешняя РФ – это следствия Февральского греха. И русские, и украинцы отягощены этой наследственностью. Наследственностью измены и разрушения. Однако, нынешние действия Российской Федерации – это спазматические проявления не до конца убитых исторических Государственных Инстинктов. Именно инстинктов, ибо самосознание РФ пока ещё достаточно путаное, эклектическое. Сейчас русские солдаты отрабатывают за своих предков, забывших Бога и Царя и по-разбойничьи возжелавших «земли и воли». А украинцы платят за своих пращуров, вонзивших в спину воюющей Российской Империи топор «самостийности». Разница между РФ и Украиной в том, что первая хочет снова стать той самой исторической Россией, преодолев Февральско-Октябрьское наследие-проклятие (что следует из известных тезисов от 21-го февраля), а вторая настаивает на продлении и фиксации этого проклятия. Я не желаю зла и беды Украине и украинцам. Нет. Но я констатирую. Жёстко констатирую. -А главное, Дима, понимаешь, у женщин есть анальный оргазм. Это когда в жопу. У-у-у-у какой это оргазм! А знаешь, чем он замечателен? А тем, Дима, что если мужика в жопу трахнуть, то он тоже этот оргазм почувствует. Я тебе Дима покажу, вот в гостиницу придём и покажу, докажу что есть оргазм, есть … Rusnya disznók, хуле. Current Mood: sleepy (2 Comments |Comment on this)
Tuesday, May 10th, 2022
11:26 am	«Бога немає» «Бога немає», — каже цей чоловік на сповіді Старається вкласти в слова свої спогади, Слів ціле море, він тоне у цьому морі без краю «Бога немає, — повторює він. — Бога немає» Чоловік у камуфляжі, у забрьоханих берцях Він говорить про жінку, і він говорить про серце Голос його тихий, але чути військовий вишкіл Каже: «Серце її було схоже на книжку На цю саму, отче, що ви держите у долонях На обкладинці хрест, вона б замінила його на сонях. Вона й була, наче сонях — зверху яскрава, всередині чорне насіння Все в ній говорило про можливість спасіння Про реальність любові, про необхідність надії Про усе, що уже не існує, чи принаймні не діє» Священник звик говорити: «На все воля божа» Зараз він відчуває, що так казати не можна Він довго мовчить, а потім зітхає «Бога немає, — повторює чоловік. — Бога немає» Далі він каже: «Її убивали довго, її убивали страшно Як там написано в книжці — випить до дна ту чашу? Вона випила, отче, чашу, повну по самі вінця Чому так багато страждання дісталось одній жінці? Я бачив її тіло, отче, я бачив її очі, затягнуті сизим димом» Священник говорить: «Шляхи господні несповідимі» Чоловік питає: «Отче, що кажуть у вашій книжці про війни? Ця війна зробила мене жахаюче вільним Бога немає, отче, і це першопричина свободи Якщо ви вірите в нього —милосердного, білобородого Передайте йому каяття, перекажіть, що від мене Передайте також — я більше не братиму полонених» Чоловік іде. Кроки його важкі, замість серця — кривавий згусток. Священник дивиться в книжку. Всередині пусто Current Mood: tired (3 Comments |Comment on this)
Wednesday, April 6th, 2022
9:50 am	קדיש за последние несколько дней я читала кадиш шепотом, над мужчиной которого застрелили в голову когда он ехал на велосипеде, над мужчиной, которому выстрелили в лицо и, наверное, над его братом, который лежал в пяти сотнях метрах от него сброшенным в овраг, над нашим солдатом, над братом и мужем местной жительницы в сгоревшем доме, над людьми в подвале (количество я не знаю, туда невозможно еще добраться), над собакой сгоревшей от взрыва, над семьей которую расстреляли и пытались сжечь, но не дожгли… я не знаю в кого верили все эти люди, но мне кажется, что молитва - это что-то очень очень человеческое, а то что они испытывали в последние дни своей жизни было лишено всего этого человеческого, и мне почему-то важно… не знаю как это обьяснить.. ты стоишь над оврагом, в бронежилете, упираешься носом в боевую косынку и произносишь этот старый текст на арамейском и еще, «шма» на иврите, и нет у тебя никаких правил, потому что здесь они не действуют и, все что тебе хочется, это держать этих людей за руку когда им страшно и больно, и говорить, что они не одни в этом ужасе… буча, ирпень, гостомель и, дороги к ним - это изувеченное пространство где, кажется, сам воздух испытывает боль и издает стоны в ответ на каждый осторожный шаг. те, кто выжил - прозрачны, у них дрожат руки и голоса. пожилая женщина вынося хлеб и волонтерского пункта - целовала буханки, смотрела на меня и говорила: - я так соскучилась по хлебу, что не могу вам передать, а есть у вас это от сердца в дозировке 20? они закончились, вот сердце месяц выдержало, а дольше уже не сможет.. «дитинко, у нас у дворі шось прилетіло і лежить, а я не знаю, що воно таке, ви подивитесь?» был мужчина со сквозным пулевым в ноге, он так неделю держался и думал, что это осколок. в него выстрелили, он упал, домик у него утлый, в него не зашли. наверное подумали, что он умер. мерф осмотрел ногу, но там уже было сильное заражение, таня вызвала ребят чтобы увезти его на операцию, а он плакал и говорил «а кто покормит мою собаку?» собаки - это отдельная боль. контуженные, дезориентированные, в крови и колтунах, худые и потерянные бродят одиноко среди обвалов в поисках еды. был один дедушка, который подошел ко мне и заплакав сказал «у моєї доньки коса була як у тебе, тепер в мене тільки кіт, ти пообіцяй, що протримаєшся, чуєш, пообіцяй!». про каждого там, можно написать отдельную длинную историю. но мне молчится внутри, и я вот только на третий день собрала разобранные мысли чтобы вам об этом рассказать. заканчиваются слова, и это не оборот речи, это буквальная такая правда. остаются внутри только звуки сдавленные и глухие. Current Mood: sad (2 Comments |Comment on this)
Thursday, April 1st, 2021
10:57 pm	Drang nach Westen Увидел у юзера silencefactory в ФБ. Current Mood: sleepy Current Music: Zos Kia – 23 (2 Comments |Comment on this)
Thursday, December 10th, 2020
1:27 am	Известный одесский бизнесмен Вадим Черный умер в столичной больнице https://dumskaya.net/news/izvestnyy-odesskiy-biznesmen-vadim-chernyy-umer-132314/ Любопытно, когда по всему миру начнут сажать аферистов от коронавируса? Уже вся статистика подтверждает очевидный с весны факт: никакой опасности этот вирус не представляет, цифры смертности были вначале раздуты из-за слабого охвата тестирования, реальная смертность в цивилизованной стране 0.68%. Из каждой тысячи заболевших, 993 спокойно выздоравливают. Current Mood: amused Current Music: Lovac - Apes Of A Cold God (20 Comments |Comment on this)
Tuesday, November 3rd, 2020
12:49 am	Terror hat keine Religion, Farbe oder Sprache Current Mood: sleepy Current Music: JETZT LIVE: Terroranschlag am Schwedenplatz in Wien (Österreich) (4 Comments |Comment on this)
Friday, October 23rd, 2020
3:42 pm	Die dritte Schlacht um Charkiw Между прочим, ситуация с Кернесом, который может выиграть выборы не приходя в сознание, и вообще не понятно, жив ли он, отсылает нас не только к коту Шрёдингера, но и к концепции историка Эрнста Канторовича про "два тела короля". Канторович проанализировал отношение к персоне монарха в средневековой Англии и Европе в целом и пришел к выводу, что фигура монарха воспринималась двояко — как обычное физическое тело и как сакральное политическое тело. Физическое тело может заболеть и умереть, погибнуть, оно хрупкое и слабое, как и у других людей. Политическое тело вечно, над ним не властны страсть и смерть. Отсюда максима "Король умер. Да здравствует король!" — умирает только первое тело, второе всегда остается суб'єктом владних повноважень. https://en.m.wikipedia.org/wiki/The_King%27s_Two_Bodies Current Mood: tired (31 Comments |Comment on this)
Wednesday, October 14th, 2020
2:18 am	короткометражка пальцы По одноименному произведению Полины Волошиной aka samka@lj: https://youtu.be/oZaJWPBsmbk Увидел здесь. Current Mood: cold Current Music: Vrîmuot - O Tempora, O Mores! (5 Comments |Comment on this)
Monday, October 5th, 2020
1:34 am	Сергей Булычев Здесь каждый мальчик – фидаин Нет турецкому фашизму Явной сути экстремизма. Эта суть приносит гадость, Забирая нашу радость, И сынов убитых граждан. Нет, сказать обязан каждый, Кто желает счастье детям, Что живут пока на свете Ожидая час барана. Зло есть истина султана, Сумасшедшего ублюдка, Чей оскал позорно жуткий Показал лицо урода И кружат вокруг невзгоды, Убивая ценность жизни В этом проклятом фашизме... Current Mood: sleepy Current Music: Спасибо, братец мой Езид! (Comment on this)
Friday, September 25th, 2020
2:53 pm	Die Qual der Wahl Current Mood: sleepy (31 Comments |Comment on this)