Крутяться колеса долі
Прикре видовище - психологічний стан постпомаранчевої публіки. Попри те, що всі мають досвід перемоги у 2004-му, знову звідусіль чути стару плаксиву пісню. Очевидно, це прерогатива навіть не мого покоління, а покоління наших дітей (40 років водив по пустині, ага) - мислити категоріями, відмінними від суцільного плачу й лементу (наприклад такими: "чого я хочу -> що насправді відбувається -> що я особисто можу зробити, щоб мої бажання стали реальністю").

За тужливим голосінням харківських лібералів сховалася очевидна правда про нашого кандидата в мери від ПР - правдивий переляк і невпевненість.

Всі вже звикли до масивного аудіо-візуального штурму у виконанні регіоналів, але такої персональної активності, вочевидь, не проявляє жоден кандидат від ПР у східних і південних областях. Щоденні виїзди по місту й зустрічі з населенням, прискорене будівництво і реконструкція багатьох об'єктів, пересичення рекламою, гігантоманія (величезні білборди стали невід'ємним візуальним елементом міста), безперервний чорний піар проти головного опонента. Риторика кандидата сама виявляє його жахливе положення - Кернес єдиний (!) кандидат від регіоналів, перемога якого в чесних виборах у місті, яке традиційно є "вотчиною" ПР - під сумнівом.

"Никакие политические лузеры типа Авакова нам не помешают"
"И я вижу, как политики, которые являются сегодня лузерами..."
"... вопреки желанию неких лузеров политических в лице Авакова и компании ..."
"Политические лузеры, которые сегодня не имеют поддержки у харьковчан ..."
"Просто это сделали политические лузеры ..."

Саме лузером виглядає Кернес на тлі інших кандидатів від ПР у "регіональних" областях, бо єдиний може "підвести команду". І саме тому маховик фальсифікацій розкручується на повну, а розхлябаний адмінресурс, що тримається не на залізній дисципліні, а на хиткій круговій поруці корупціонерів та персональному терорі, змушує главного міліціонера міста персонально виїзжати за найменшого приводу, щоб підлеглі не сказали нічого зайвого і, боронь боже, не почали оглядатися на (а то й виконувати!) чинне законодавство.

І попри все це - пригнічений настрій. Складається враження, що сама мотивація іти на вибори практично втрачена.
Найстрашніше не те, що впевнені у своїй пораздці ніколи не перемагають, а те, що перемога їм насправді не потрібна.

Крутяться колеса долі,
волю сповнюють сувору:
хто вгорі був, буде долі,
хто був долі, вийде вгору.
Ось там шабля - міць в короні,
ось там шабля б'є корону.
Ось вже раб сидить на троні,
ось вже цар - прислужник трону.

Іван Гундулич (1589 - 1638). "Осман"