Костя's Journal [entries|friends|calendar] Костя [ website | Litteralis ] [ userinfo | livejournal userinfo ] [ calendar | livejournal calendar ]

Дівчата розумніші та адекватніші за хлопців [25 Dec 2010|10:48am] У Польщі провели дослідження на тему читання книжок серед школярів. 14% опитаних хлопців і дівчат зізналися, що не читають книжок узагалі. Але хлопці мають найгірші результати: кожен четвертий хлопець у віці 15 років визнав, що не читає книжок. Лише 4% дівчат заявили те саме. Йдеться про читання і розуміння довгих текстів. Це необхідно, наприклад, щоб читати і розуміти договори, наприклад кредитні. Це важливо також на ринку праці, тому що все менше і менше неписьменних професій, – каже соціолог. Різниця між хлопцями і дівчатами поглиблюється. Понад 81% дівчат кажуть, що читають книжки на дозвіллі, і не тільки обов’язкові для читання. Цей результат аналогічний підсумку семирічної давності. Хлопці за той самий час віддалилися від книжок – лише 56% з них читають у вільний час. Сім років тому так заявили 62% хлопців. У нас картина, думаю, подібна, тільки відсотки треба поділити щонайменше навпіл (40% дівчат і 25% хлопців). Також упевнений, що відсоток катастрофічно падає після закінчення школи і стає мізерним на п'ятому курсі університету, адже єдина функція вищої освіти в Україні - пристроїти кудись дитину, щоб вона не стала наркоманом у свій бурхливий період статевого дозрівання - нівелює, а на побутовому рівні навіть влаштовую травлю всім, хто виходить за межі успішного виконання цієї нескладної програми. Особисто для мене це дуже втішні дані, оскільки я завжди знав, що наші дівчата, загалом, розумніші та адекватніші за хлопців. Психолог ludmilapsyholog@lj періодично пише про це, пояснюючи такий стан травматичним радянським досвідом, який пресував у першу чергу активну чоловічу роль у соціумі (кухонні політичні кулуари). Жіночу також пресував, але традиційна селянська культура перед 17-м роком давала жінкам ледь не менше прав, аніж радянська система. Тому жіноча половина України виявилася більш готовою до першого двадцятиліття незалежності й продовжує тримати на собі основний тягар, спокійно й незлобливо сприймаючи напівтверезі крики "мужиків" про "хто в домі хазяїн". Більшість чоловіків у цій країні не приймає жодних рішень, їх приймають за них жінки, але так, що чоловікам здається, ніби саме вони керують ситуацією. Всі ці ганебні речі у Верховній Раді відбуваються лише тому, що депутати приходять туди без дружин. Впевнений, що їх треба примусити до цього. 8 comments|post comment

передноворічне [22 Dec 2010|01:25am] Для того, щоб трошки розвеселити мене після тижня, який ми всією сім'єю провели вдома в обіймах хвороб (хто з пневмонією, хто з коньюнктивітом, хто з застудою), Дід Мороз навів мене на шеститомне зібрання Шекспіра 1984-86 рр. у букіністів. Давно хотілося, бо повне зібрання трапляється у нас не часто. А от за те, що цього року я не зробив нічого з запланованого, розумний дідо вирвав з четвертого тому перші 96 сторінок, чого я не помітив, купуючи зібрання. Відносити назад влом, а 120 грн. навіть за п'ять томів - чудова ціна. Наступного року, шукаючи по букіністичних розкладках окремо четвертий том, згадуватиму бородатого, який ніби своєрідно натякає, що то великий гріх - марнувати час. Одне з найулюбленіших місць у Сенеки: Так і роби, мій Луцілію: відвойовуй себе для себе самого, а час, який досі або забирали в тебе, або викрадали, або сам він утікав, збирай і бережи. Переконай себе в тому, що справа стоїть саме так, як пишу: то виривають у нас той час, то беруть його потай, то сам він пливе з-під рук. Але найганебнішою є втрата, якої зазнаємо через власну недбалість. Приглянься - і побачиш: величезна частина життя пропадає у тих, хто робить щось не так, як треба, чимала - у тих, хто взагалі нічого не робить, а вже все життя - у тих, хто робить не те, що треба. Вкажи мені людину, котра бодай трохи цінувала б час, дорожила днем, котра б розуміла, що вмирає, власне, щоденно?.. Помиляємось якраз у тому, що смерть бачиться нам десь попереду: вона ж у значній своїй частці - вже позаду. Скільки віку прожито - стільки ж одразу бере його смерть. post comment

Про зверхнє ставлення українських поміщиків [21 Dec 2010|11:26pm] Ярослав Грицак у своїй збірці есеїв "Життя, смерть та інші неприємності" пише: Ще у ХІХ столітті польська шляхта, а з нею і потомки української козацької старшини, котрі перейняли цю модель, кпила з російських дворян, що вони виросли в рабстві, і що їхні спини пам'ятають царський кнут. [c. 58] В примітках: Про зверхнє ставлення українських поміщиків до російських див. надзвичайно цікаві "малоросійські" оповідання Ніколая Лєскова (Н. С. Лесков, Собрание сочинений. Т.7 (М., 1958), які він написав підо впливом свого досвіду життя у Києві й околицях у 1849 - 1861 рр. - особливо див. його "Жемчужное ожерелье") Поясніть мені будь-ласка, які такі підтвердження зверхнього ставлення кого і до кого знайшов пан Ярослав у цьому коротенькому оповіданні? Місце дії та походження дійових осіб не вказано, не розумію до чого це оповідання тут взагалі. Хоча саме по собі питання "гостре" й цікаве. Чи побутував у ХІХ-му столітті художній образ "вищості" малоросійського дворянства над великоросійським? ( Read more... ) post comment

особливий випадок [16 Dec 2010|08:43pm] Неправі ті, хто вважає, що процедура люстрації в Україні мала б звільнити країну від колишньої комуністичної номенклатури і, відтак, "фільтрувати" саме за наявністю партквитка. В нашому особливому випадку люстрація мала б довічно заборонити обіймати депутатські посади всім, хто мав/має посвідчення українського депутата з 1991-го по дату люстрації. post comment

Какой ублюдок [16 Dec 2010|02:50pm] Прем`єр-міністр РФ Володимир ПУТІН заявляє, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу. <...> За його словами, статистика часів Другої світової війни свідчить, що найбільших втрат зазнала саме РРФСР – більше 70%. «Це означає, що війна виграна, не хочу нікого кривдити, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все в документах», - сказав він. Ярослав Грицак: Іншим великим міфом є теза про те, що Росії сама винесла головний тягар війни. Досить тільки глянути на карту воєнних дій, щоб побачити, – зона німецької окупації ледве торкалася російських етнічних територій. Насправді ж, ця зона на Сході Європи покривала майже повністю балтійські країни, Білорусію й Україну, і саме тут жертви серед населення були найбільшими. За час війни в Україні загинуло, згідно офіційних даних, 5,5 млн чол., тоді як Білорусія втратила 2,2 млн., Росія – 1,8 млн., Литва – 666 тис., Латвія – 644 тис., Естонія – 125 тис., Молдавія – 64 тис. чол. Якщо додати українські втрати на фронтах (2,5 млн. чол.), то загальна кількість загиблих та депортованих, то в українському випадку ця сума наблизиться до 7 (за іншими оцінками – до 9) млн. чол., що на 2-3 млн. більше втрат Росії і на 2,5 млн. – втрат Німеччини. У сумній статистиці кількості воєнних жертв Україна займає перше місце. Якщо ж брати під увагу інший показник – співвідношення кількості втрат до загальної чисельності населення країни, то і в цьому випадку Україна разом з Білорусією і Польщі належала до числа трьох країн, які найбільше потерпіли від війни. Не меншими були матеріальні втрати, які становили більше як 40% всіх втрат СРСР. У 1944 р., коли німецькі війська покинули територію Української РСР, республіка буквально лежала в руїнах. Було зруйновано бл. 700 міст (40% всіх міст СРСР, знищених війною) і більш як 28.000 сіл. Кореспондент газети “Saturday Evening Post” після своєї подорожі в Україну в 1945 р. писав: “те, що дехто намагається зобразити як ”російську славу“, було перш за все українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, промисловості, сільському господарству, людській силі” Ми все одно перемогли б, тому що ми країна переможців - заявив В.ПУТІН "Перемога", до речі - це залити супротивника своєю кров'ю. Країна переможців, привід для гордості! post comment

Інтелектуали й відповідальність [15 Dec 2010|04:35pm] В продовження теми. Андрій Портнов про стан сучасного інтелектуального середовища в Україні: [Упомянутые тексты] иллюстрируют все более очевидную в сегодняшней Украине тенденцию общественно небезопасной и интеллектуально бесплодной радикализации публичного пространства, в котором все меньше места для спокойной, ответственной, рефлексивной позиции. <...> Не вызывает сомнений, что мы (т.е., люди, задействованные в интеллектуальных сферах жизни Украины) не справляемся с критической функцией ни по отношению к государственной политике (будь то политика Ющенко или Януковича), ни по отношению к собственному цеху (имею в виду процветание плагиата, пустословия, кумовства, урапатриотизма).<...> [Тексты] отражают остроту настоящих проблем: закрытость интеллектуальных элит, катастрофическую нехватку конкуренции идей, разорванность контактов с международным интеллектуальным сообществом, безответственность интеллектуалов, их растерянность в мире массовой культуры и массовой политики. Чесність - понад усе! Що ж до теми "противсіхів", яка періодично закипає в нашому болоті, і якій певною мірою присвячено статтю, то вона розв'язується дуже просто. Відсутність чіткого розуміння власних вимог до влади (у свою чергу - через відсутність власної візії майбутнього країни, яку вони мали б нав'язувати, долучаючи до своїх вимог широкі верстви населення) призводить до того, що вибір інтелектуалами робиться абсолютно на тих самих засадах, на яких робиться і мільйонами наших співгромадян - "наш / не наш", "хороший / поганий", "хоча б вміє розмовляти / зато хозяїн". А в цьому випадку, зрозуміло, абсолютно байдуже, чи врешті решт віддано голос за сердешних, чи за блакитних, чи проти всіх. post comment

не буде ніякої національної революції [14 Dec 2010|11:43pm] vzua@lj також пророкує epic fail донецьких, а разом із тим, можливо, і нашого багатостраждального народу. С другой стороны, если «практические люди» действовали рационально и осмысленно, то этого нельзя сказать о тех, кто должен снабжать их идеями. После прихода Януковича наша «элита» не нашла ничего лучшего, как впасть в привычное сладенькое нытье по поводу украинского языка и во всем происходящем искать руку Москвы. Наши властители дум по прежнему возбуждаются при виде «мерседесов» начальников (или на чем они там теперь ездят) и любят считать их доходы и расходы. Короче говоря, элита выбирает то, что удобнее и привычнее, а не то, что нужно. Не розділяю скептицизму з приводу захисту української, адже вона таки потребує певного захисту, але загалом все вірно. Немає відчуття, що за недооформленими нами справді стоїть якась інтелектуальна еліта (чи як там - "контреліта"), яка щось там насправді має на думці, може видати на гора своє бачення ситуації і (що найважливіше) дати свій варіант вирішення проблеми. Справді, не будемо ж ми вважати елітою Андруховича з Рябчуком, які за вирішення проблеми вважають закрити на неї очі. "Перемогли донецькі? - нахуй Донбас". Навіщо мати з ним справу, спробувати впливати, чи елементарно намагатися зрозуміти тамтешню повсякденність і мотивацію. "Нахуй Донбас", вони ж інтелектуали, хулі. А окрім цього випаду, нічого резонуючого більше за 12 місяців і не пригадую. Ви пригадуєте? ( У нас немає ніякої контреліти, у нас не буде ніякої національної революції ) 1 comment|post comment

мотивація [11 Dec 2010|11:20pm] не втримаюсь. 16.11.2010. Київ, Україна. "НІ податковому кодексу!" http://www.youtube.com/v/Ik1m9htfWNA 11.12.2010. Москва, РФ. "Россия - для русских! Москва - для москвичей!" http://www.youtube.com/v/jc_xy0BxU9Y І справа ж не у формі акцій, ви розумієте. Справа - у мотивації. Зрозуміло, що різна мотивація виникає в першу чергу через різну, так би мовити, ситуацію (в найширшому розумінні). Але ж, е... категорично не хочеться бути частиною тієї ситуації. пір духа post comment

дізналося про існування інтернету [07 Dec 2010|09:37am] Повилазило. За ініціативою народного депутата Олександра Фельдмана в Україні почато моніторинг рейтингових інтернет-видань на предмет проявів ксенофобії, антисемітизму й насильства. А що б ви думали вони шукатимуть? "Ксенофобія стає популярною при написанні коментарів і створенні графічних матеріалів в інтернеті, — вважає Фельдман. — Всі коментарі з закликами до міжнаціональної ворожнечі, де вказані ІР-адреси авторів, стануть предметами заяв до прокуратури, а там, де немає ІР-адрес — будемо звертатися до адміністрації сайту з проханням надати такі дані для подання заяв". "Будемо подавати позови до суду на власників сайтів, на користувачів." Мурло дізналося про існування інтернету, відкрило сайт з новинами про себе і почитало камєнтікі. Воно, звичайно ж, не в курсі, що там вже давно окрім тролів, які відробляють з/п, нікого немає, але коли й кого це бентежило. Пару тижнів тому дивився коментар кабінетного міліціонера з приводу бикуватості міліціонерів вуличних. Умудрьоний опитом чиновник УМВС сказав дуже адекватну річ - мовляв, так ми ж цих дебілів пепеесників з вас же беремо, це ж ваші вчорашні приятелі та сусіди в студентських гуртожитках. Якщо суспільство бикувате, то звідки взятися інтелігентній, вихованій міліції. Аналогічно борці з ксенофобією - з благим наміром вивести суспільство з середньовіччя, вони його з радістю готові вкинути до кам'яного віку. Їм, зрештою, ніхто не дасть, але ж хочуть! Плоть від плоті, натурально, що ксенофоби, що борці з ксенофобією. Не знаєш, хто огидніший. 2 comments|post comment

[05 Dec 2010|10:22am] Випадково натрапив на підбірку раритетних відео-записів початку дев'яностих років. Переважно мітинги, страйки, багато відео присвячено відродженню козацького руху. Масовість акцій, їх географія і непідробний ентузіазм людей промовисто говорять, що не проїдься по всьому цьому економічна криза 90-х, хтозна який вигляд мала б сьогодні країна. post comment

closed, conspiratorial and efficient [02 Dec 2010|11:11pm] Julian Assange: When abusive organizations are in the public spotlight, "they have one of two choices," he said. The first, he continued, "is to reform in such a way that they can be proud of their endeavors, and proud to display them to the public." The second choice, he said, "is to lock down internally and to balkanize, and as a result, of course, cease to be as efficient as they were. To me, that is a very good outcome, because organizations can either be efficient, open and honest, or they can be closed, conspiratorial and inefficient." What he left unsaid but clearly implied was that organizations of the second type eventually fail. Я, знаєте, як і всяка порядна людина, на власній кухні маю власну кухонну думку з приводу всього цього шоу. Брудна "real politics" завжди і всюди існувала, існує і буде існувати. Держава, яка не буде нею займатися, блискавично зникне з політичної карти світу. Але на Заході утворилася специфічна ситуація, коли влада уклала з підвладним їй населенням своєрідний публічний договір - "ви нас ловите, а ми від вас ховаємося", тобто real politics має бути або прихована, або подана населенню у такій обгортці, яку воно радо приймає. Якщо ж влада або недостатньо гарно ховається, або недостатньо добре пояснює - її змінюють на більш спритну. Мені особисто такий публічний договір надзвичайно подобається, бо нічого кращого людство досі не вигадало. ( Read more... ) 3 comments|post comment

без назви [28 Nov 2010|12:29am] Особистісний вимір будь-якої проблематики в нашій країні зазвичай аналізується і висвітлюється найменше, а тому завжди залишається поза увагою. Неувага до Людини продовжує бути характерною ознакою України, попри всі балачки про демократію, права людини і західні стандарти. Проблема пам'яті про Голодомор не є виключенням. І мова не про конкретні долі загиблих, а про нас, сьогоднішніх, про нас молодих зокрема. Більшість свічок 27-го у моїй стрічці друзів - у галичан, і це не дивно. Залишимо поза увагою роль пам'яті у формуванні ідентичності, давайте подивимося на Людину. Тож, чому галичани? Тому що співчувати чужій трагедії (і за це їм низький уклін, не подумайте нічого поганого) значно легше, ніж, по суті, народжувати власну. Чужу - в особистому вимірі, тобто не пережиту власною родиною. Чому умовні Схід, Південь і Центр так мало пам'ятають і так мало вшановують загиблих? ( Read more... ) post comment

[27 Nov 2010|04:11pm]

Потешные, або молода посмішка української нації (сучасна вистава) [22 Nov 2010|11:42pm] Смішне. Українська нація, як і всі дітлахи, наївно вірить у Діда Мороза, і так само наївно сумує, коли виявляється, що чарівний дідо насправді - перевдягнений татків кум. Цілий день, як і всі, захоплено дивився трансляцію і читав новини (на локальну акцію не встиг, дуже швидко вони розійшлися), і все думав - як це? Навіщо? Як прикро (і дивно!), що така велика юрба взагалі зібралася - і все буде марно. Адже ну що за невимовна дурість - протестувати проти податкового кодексу, погрожуючи імпічментом, і при тому наголошувати на аполітичності акції. Уявімо собі ситуацію, коли в усіх магазинах нашого міста, незалежно від того, яку мережу вони представляють, можна придбати товар Х. Поступово одна компанія витісняє з ринку інші, і одного чудового ранку прибирає товар Х з полиць. Ми обурені! Як так, наш улюблений товар, ви прибрали до лап всю торгівельну мережу і тепер хочете позбавити нас нашого товару! Адже ж ми не на халяву його берем, ми платимо за нього гроші! Де шукати вихід? ( Read more... ) 9 comments|post comment

Геннадій Іванущенко [14 Nov 2010|10:36pm] Продовжують чинити тиск на директора Сумського обласного архіву Геннадія Іванущенка з метою прибрати його (з політичних, ясна річ, мотивів) з посади, яку він обіймає вже п'ять років. Можна довго сперечатися щодо його поглядів як історика, але посада директора архіву є в першу чергу полем діяльності для талановитого організатора. Іванущенко із цією роботою впорався на відмінно: art-yukh@lj: "У 2008 році робоча група Держкомархіву проводила комплексну, а у 2009 – контрольну перевірки Державного архіву Сумської області. За їх наслідками згадана установа, очолювана Г. М. Іванущенком, була віднесена до п’яти найкращих обласних архівів України (2008 р.). Наприклад, Державний архів Сумської області є першим і єдиним в Україні, де повністю оцифровано 57 тисяч (!) актових записів про смерть під час Голодомору. Більше того, ці документи не лише оцифровано, а й опрацьовано краєзнавцями, ученими-істориками, журналістами. Оцифровано також газети з матеріалами на цю тему. ( Read more... ) post comment

deus ex machina [14 Nov 2010|12:44am] Ходили в Шевченка на "Бурлаку", за однойменною п'єсою І. Тобілевича. Постановка О. Ковшуна справляє враження. Ландшафт просто таки пульсує живими образами - українські селяни, одягнені як аборигени, відтіняються культурологом-перекладачем, що весь час розповідає представникові Євросоюзу про наших предків аріїв і найдавнішу у світі цивілізацію на берегах Дніпра; фізіономії місцевого криміналу при владі надто знайомі глядачам - в особі Михайла Михайловича можна побачити Михайла Марковича, а в Геші (в оригіналі у Тобілевича - Гершко) однозначно розпізнається Гепа. Ковшун, до речі, на початку вересня непрозоро натякав, що не знає, які наслідки матиме ця вистава, зроблена спеціально для нашого міста (додам - під вибори). ( Read more... ) post comment

пл. Свободи, 13:00 [08 Nov 2010|04:58pm] Завтра около сорока общественных организаций и партия «Зеленая планета» собирают всех харьковчан, которые не согласны с результатами выборов мэра, на площади Свободы. Акция начнется в 13.00 и будет бессрочной. post comment

Андреа Ґраціозі. Листи з Харкова [04 Nov 2010|08:18pm] Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932 – 1933 роки. Упор. Андреа Ґраціозі. – Х.: Фоліо, 2007. Ретельно відібрані свідчення італійських дипломатів про становище в СРСР, які відправлялися з різних міст (з Москви, Харкова, Батумі, Києва) протягом чотирьох з половиною років, є джерелом, важливість якого годі переоцінити. pdf, 73 Mb. rapidshare, ifolder. 1 comment|post comment

Vals Im Bashir [31 Oct 2010|10:24pm] Мультиплікаційний фільм Арі Фольмана про війну 1982-го року в Лівані. Одного дня, двадцять років потому, головний герой фільму, в минулому солдат ізраїльської армії, що виступила на боці ліванських християн-фалангістів, раптом розуміє, що не може пригадати ніяких подробиць тієї війни, а надто нічого про свою причетність (чи не причетність) до різанини в Сабрі й Шатилі. Ізраїль, 2008 1 comment|post comment

Крутяться колеса долі [29 Oct 2010|03:42pm] Прикре видовище - психологічний стан постпомаранчевої публіки. Попри те, що всі мають досвід перемоги у 2004-му, знову звідусіль чути стару плаксиву пісню. Очевидно, це прерогатива навіть не мого покоління, а покоління наших дітей (40 років водив по пустині, ага) - мислити категоріями, відмінними від суцільного плачу й лементу (наприклад такими: "чого я хочу -> що насправді відбувається -> що я особисто можу зробити, щоб мої бажання стали реальністю"). За тужливим голосінням харківських лібералів сховалася очевидна правда про нашого кандидата в мери від ПР - правдивий переляк і невпевненість. ( Read more... ) 2 comments|post comment

navigation [ viewing | 80 entries back ] [ go | earlier/later ]