| |
[Sep. 28th, 2021|01:10 pm] |
Ті образи, що утворились
В повільнім танці хмар,
Охоплених вітрами.
Ті образи, що у дитинстві ми собі клялись,
Що пам'ятатимемо їх завжди.
Та не зуміли донести цей цінний дар,
Його згубили ми в дорозі.
На ньому вже давно лишилися сліди
Усіх, крім нас.
Ті образи зринають лиш тоді,
Коли спрямовуємо погляд свій увись.
Лише в той час,
Як хмар танок прекрасний
Захоплює і забира. Колись
Всі пережиті радості в дитинстві.
І відчуваєш все, як в перший раз.
Дарма божилися ми і клялись.
Ті наміри тверді - болючий ляпас,
Жорстока це насм́ішка над мінливості потоком.
Тепер покарані?
Ні, обдаровані
Свободою й мінливістю. Та рік за роком
Ми осягаєм лиш на мить,
Лише на мить ламаєм грати
Щоб знов забути.
Й знов згадати.
|
|
|
