Можете насладиться стихотворением Стуса здесь:
Научный термин... є-є-є... гм... кхе-кхе.. слово... самоокупація... впервые ввел в научный обиход изветсный украинский сатирик поэт Василий Стус. Предлагаю насладиться этим великолепным леденящим душу cтихотворением. Читать медленно, наслаждаться каждой строчкой:

О Боже, тиші дай! О Боже, тиші!
Ця самоокупація душі,
оця облуда людяності, може,
страшніша за злочинство, ця жага
самотерзання в вимерлому світі
напівречей - напівлюдей, цей крик
ізрунтаного сонця - то занадто
нестерпно для людини. Тиші дай,
мій Господи! Зніми з душі бажання
нових чинінь. Дай можновладну смерть,
дай успокоєння, аби збагнути
оте, що ми збагненням перейшли
(мов гуси, кинуті на воду, вийшли,
не замочивши тіла). Тиші дай!
Зупину. Або ж - самоповертання
до роздоріж. Значи справжніші межі
між смертю і життям, між днем і ніччю,
між правдою й брехнею. Та найперше -
дай тиші, Господи. Од божевілля
цілющих зіль. А земля занадто
змістилася з орбіти. Надто дивен
оцей розвій смертельний, надто сперта
пружина узвичаєних терпінь.
Страшні занадто ці самотороси
почезлих дум. З височини, на кризі
лежить розпластаний орангутанг,
глузливо язика солопить, КУЧМА
турботливо прочісує в дві лапи
і жде своєї ери. Надто мало
землі для духу. Надто для душі,
Звалашеної тісно на планеті,
де жити - горбитись (самовивищень
западини). О Боже, тиші дай!

Извините, но он такой поэт, как Шевченко балерина.

Вас поймет разве что мой муж ).
Ведь все восхищаются новым платьем короля !

Сам Стус по поводу стихов был согласен с Вашим мужем и мною... :)

Мне одно его стихотворение нравилось, но оно было в выброшенной книге, так что я не назову - это было в 90-м году. Минорное и камерное.

А вообще, только у нас, наверное, было возможно, что эстетствующие самокопатели, интересные нескольким десяткам людей, могли претендовать на государственное финансирование и претензии на статус властителя дум.

Зато в струе ж...

Василь Стус об украинцах (http://varjag-2007.livejournal.com/647923.html)

«У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а
«хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста,
про армію, про всі інші канали русифікації».

«Як же можна миритись з тим особливим інтернаціоналізмом, який може
призвести до згуби цілої духовної одиниці людства»...

... «Сільське українське населення, колгоспники не мають фактично доступу до
міста, не можуть вливатися в міське населення і виносити за межі села
українську мову».

«...міське населення в українських містах рекрутується в основному за
рахунок наїжджих росіян».

«...видно при простих арифметичних підрахунках, що (...) тільки через
росіян 4.227.769 українців не мають змоги жити в українських містах.
Коли ж добавити сюди ще й євреїв, які майже всі живуть у містах і
користуються російською мовою, то серед міського населення буде вже
понад 31% неукраїнців (тобто некорінного населення республіки). Отже,
понад 5 мільйонів українців не можуть зайняти свого законного місця в
містах, не можуть користуватися всіма отими перевагами, які дає життя у
місті в порівнянні з помешканням на селі, не можуть брати найактивнішу
участь у творенні самої культури української нації. Скільки серед тих
понад п'яти мільйонів гине щодня, щогодини безслідно Шевченків, Франків,
Бортнянських, Кошиців, Лисенків, Драгоманових, Грушевських,
Яворницьких!»

«...понад одна чверть [...] співвітчизників, замість того, щоб посісти
місце спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою в народному
господарстві республіки, продовжують немудрацьке діло Хоми Ґудзя, тобто
"живуть на гною, довбаються в гною, їдять на гною і вмирають на гною",
аби угноїти собою землю для тих, хто їх вище гною ніколи й не ставив у
своїх «генеральних, перспективних планах розвитку народного
господарства».

«У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а
«хуторянським» народом ми довго не проживем,

Какая подсознательная мазохистская... какой Эдипов комплекс!

Стус и православие (http://varjag-2007.livejournal.com/646947.html)

«Думаю про 1000-ліття християнства на Україні. Гадаю, що було зроблено першу помилку – візантійсько-московський обряд, що нас, найсхіднішу частину Заходу, прилучив до Сходу. Наш індивідуалістично-західній дух, спертий деспотичним візантійським православ'ям, так і не зміг вивільнитися з цієї двоїстости духу, двоїстости, що витворила згодом комплекс лицемірства. Здається, що пасеїстичний дух православ'я тяжким каменем упав на молоду невизрілу душу народу – призвів до жіночости духу, як атрибуту нашої духовности. Залізна дисципліна татаро-монголів запліднила російський дух, додавши йому агресивности й пірамідальности будови. Український дух так і не зміг виламатися з-під тяжкого каменя пасеїстичноі віри. Може, це одна з причин нашої національної трагедії. Не люблю християнства. Ні.Можливо, важило і те, що величезна брила духовного християнства впала на заюну душу, на її ще не зміцнілі плечі. В кожному разі жертвою православ'я ми є найбільшою. Вийти з-під його східніх чар ми так і не змогли. Це знищило нашу вітальну, життєву енергію.

Неґативний вплив християнізації на мову, здається, можна вичленити. Але там уже була течія, плин національної історії.»

А вообще - ужасно!
У меня уже давно складывается впечатление, что существует какой-то эгрегор, к которому подключены эти люди. Увлечение украшательством гробов, творение мертвых форм. И все было бы ничег8о, если бы это не представлялось в виде кумира, которому должны приноситься жертвы для поддержания его искусственной жизни.