На індійський субконтинент англійці ступили не релігійними хрестоносцями, подібно до португальців, і не пошукачами прямої політичної влади, як голландці. їхня мотивація була не моральною чи політичною, а економічною. Вони не мали ні організації, ні капіталу для спорудження нових фортів та укомплектування командами військових кораблів. До того ж вони добре пам’ятали про голландську перевагу на морі. Виходячи з необхідності, вони визнали суверенітет місцевих правителів, покладаючись на переговори з метою отримання перевагу торгівлі і часто використовуючи уряди своїх господарів для захисту від португальських та голландських конкурентів» (Ерік Вульф, «Європа і народи без історії», Київ, 2004 рік, сторінки 243—244).
Англію цей чувак ненавидить аж до трясці. Якби не помер дев’яносто дев’ятого, зара любесенько еміґрував би до Расєюшкі в однім купе з Висєрманом. І цю бездарну, нудну, брехливу хуйню видали 2004 року накладом сто п’ятдесят тисяч примірників! Який-небудь вітчизняний Корчинський такі цифри по суботах тільки уві сні баче. Потім згадав, що видавала сей труд Столично-Кобилянська академія, і вже не дивуюсь. Там кацап на москалі сидить і узкоєзичним поганяє.