http://www.president.gov.ua/public-info/pub-info-request

 Президент України Петро Порошенко. Офіційне інтернет-представництво.

Згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» публічною є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень.

Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Анатолий Стреляный

Образцом спора честных издавна считается спор декабристов с Карамзиным. Карамзин говорил, что душой он республиканец, а разумом – за самодержавие и крепостничество, ибо такой уж русский народ, надо набраться терпения и ждать, правда, деятельно, когда он дорастет до свободы. Декабристы гнули свое: долой самодержавие, долой рабство, и немедленно! До этого был спор первых славянофилов с западниками. Герцен: "У нас была одна любовь, но не одинаковая". Бердяев: "И те, и другие любили свободу. И те, и другие любили Россию, славянофилы, как мать, западники, как дитя. Дети и внуки". Всегда будет помниться мимолетный, но важнейший спор таких честных людей, как Чаадаев и Пушкин. Чаадаев: Россия – ничто, ни великого у нее прошлого, ни заметного будущего, ее удел – показывать миру, как не надо жить. Пушкин: у России не совсем бесцветное прошлое и может явиться хорошее будущее. Жестокий спор, впору стреляться, а они оставались задушевными друзьями. Правда, Пушкин не вычеркнул и свое признание: "Я, конечно, презираю отечество мое с головы до ног", Чаадаев, в свою очередь, смягчил приговор России, вынесенный в "Философических письмах".