Заглянул в сраный фб, а там
Пан доктор чи й не глибше правий, аніж навіть мав на думці.
От мені з мома двома з половиною мовами ТАМ уже зовсім нема чого читати. Компатріоти туди поодинці не ходять; спілкування їхнє зосереджено у ґрупах, за темами. Й те більше використовують ленту, аби викласти якусь спеціалізовану таки інформацію за фахом, у коментарях не буяють.
Москіти ж якось перетворили своє кубельце на кшталт ґанку; мов старі баби теревенять про перехожих і нараз забули, що й мовилось.
Отже, первісне моє враження й використання фейсбуку як аналоґу щоденних новин виявилося й вірним. Оскільки ж новини мені узагалі як індивіду не вельми цікаві, то я з часом і полишив сам щось туди дописувати. Ті три френди, що був залучив чотири роки тому, – у них, бува, щось коментую. А решта за дві сотні, звичайно, різні люди, тіко навіщо я їх погоджував до себе?! Тільки що з природньої доброзичливості.
Все проходить.