"Я в армії робив нотатки в записнику, записував вірші і т.д. латинкою, бо завше міг хтось туди зазирнути. Також цілі рукописи писав латинкою і висилав поштою батькам, а вони складали на купку. Пошту могли теж перевірити", – пише Юрій Винничук. Щось я не йму віри. У вісімдесяті ми в середній школі відмали неприємностей за листування з дівчатками-однокласницями латинкою. По-моєму, пиздить мистець.