– День добрий. Ти чого ж таке обскубане?
Одна пір’їна в неї якось невдало стирчить.
Те на мене глянуло, підморгнуло й утнуло таку штукенцію: у три неспішних стрибка наблизилося до мого невротика і прицільно скубнуло його ззаду за закарлючку. Той здивовано озирнувся. Ворона нахилила кумпешку, роззявила дзьоба й життєрадісно запропонувала:
– Кахх?
Нє, застарі ми вже стрибати двором.