За три (?) – так, за три – роки я абсолютно не змінився. Нінаскілечки. Не придбав ніяких нових рис чи думок. Тільки вималювалися старі думки, а ще загострилися деякі риси характеру – так що самому собі часом набридаю.
Треба щось із цим робить. Мабуть, це й є сумнозвісна криза середнього віку? Чи я якось прошмигнув повз неї зразу в смердючу старість?