Хороший педагогический прием: у любимца муз и Аполлона брать в хрестоматию только унылое говно, и дитя возненавидит Некрасова. Его, положим, и за дело; хотя стишки на кишечно-половые темы прелестны.
В связи-с:
Передмова Дмитра Павличка до Антонича 67-го року. Вельми, вельми на 67-й: “Відомо, як польскі…” (с. 9 — початок 10-ї). Проте “узгляднити”, “вартощів”, “у тракті”, “досвідку”, “косметикарів”, “будущини” — “гріхи, вчинені вже біля сповідальниці”. Досить “трущоб” — звідкіля вигулькнули? — та ін. поодиноких кацапізмів, і вже Павличків словник скидається на реферат. Поряд з накидом Антоничу матеріалізму (не тиснучи) можна пояснити так, що «надо же было им кость бросить».
І чому я до нього присікався?!
Криваве мито сплачували вони Балу. Доля Кархедону — й ніякі фінікійці не перетягнуть з того боку Лети.
![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small}