Сейчас уже не вспомню, конечно.
В те времена, когда три телеканала были столичной роскошью, показывали художественную картину киностудии "Казахфильм" ("Узбекфильм"? "Таджикфильм"?) из современной жизни. Городской внучек на каникулы к дедушке впервые. Дедушка в юрте живет (кибитке?). Национальную одежду носит. И общаются они с внуком на русском. Потому что мальчонка его телячьей мовы не знает. Дед осуждает. Но поскольку фильм светлый и радостный, к дедскому осуждению отношение наше снисходительное, мы, советские люди, чувствуем свое превосходство. В отличие от этого вонючего кочевника, нам принадлежит будущее.
Внимание, вопрос. Как в других братских республиках назывались тамошние малороссы?
Зараз вже не пригадаю, нажаль.
В ті часи, коли три телеканали були столичною розкішшю, показували художню картину кіностудії "Казахфільм" ("Узбекфільм"? "Таджикфільм"?) з сучасного життя. Міський онучок на канікули до дідуся уперше. Дідусь в юрті мешкає (кибитці?). Національний одяг носе. І спілкуються вони з онуком російською. Тому що хлопченя його телячої мови не знає. Дід засуджує. Але оскільки фільм світлий і радісний, до дідського засудження ставлення наше поблажливе, ми, радянські люди, відчуваємо свою перевагу. На відміну від цього смердючого кочівника, нам належить майбутнє.
Увага, питання. Як в інших братських республіках називалися тамтешні малороси?