ПРАВДИСТ, а, чол., іст. Більшовик-ленінець у перші роки випуску газети «Правда» — центрального органу РСДРП(б) (1912—1914 рр.). — Ми — правдисти, ленінці, — мовив знову Чорномор. — Наша партія, партія більшовиків, гуртує робітників і всіх тих, хто хоче розбити ярма і визволитись із капіталістичного полону (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 154).
ПРАВДИСТКА, и, жін., іст. Жіночий рід до правди́ст. Фабричні та вантажники з пристані подейкували, що сходка матиме для заробітчан неабияке значення, що там нібито має виступити, з промовою навіть якась учителька з Херсона, правдистка (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 87).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 499.
Випадкова стаття