robofob

Виталий Портников

Не можна бути просто професійним антикомуністом або антифашистом - потрібно дотримуватися системи цінностей, яка сама є альтернативою тоталітарним ідеологіям. Інакше в разі перемоги можна просто замінити один тоталітаризм іншим.

Не можна бути просто професійним антиімперіалістом - з імперією потрібно боротися, спираючись на програму побудови ефективної держави на її руїнах. Інакше можна опинитися в порожнечі і безвиході пострадянського світу 90-х. Досить порівняти країни Балтії з Україною та Білоруссю, щоб це зрозуміти.

Не можна бути професійним борцем з Євросоюзом - потрібно представляти, як буде розвиватися твоя країна в разі відмови від інтеграції. Інакше виходить Джонсон або Фарадж.

Не можна бути професійним антикорупціонером - необхідно уявляти собі, як змінювати правила для всіх, а не заробляти бали, викриваючи обраних. Бо у корумпованому суспільстві боротьба з корупцією закономірно стає ще одним джерелом корупційного збагачення.

Будьте пильними із людьми без позитивної програми. Як правило, вони - нечистоплотні і догматичні пройдисвіти, а їхні прихильники - недалекі і обмежені сектанти.

"Хороший росіянин"

 

"А тепер замальовка з натури. Рік приблизно 2007-й, Київ, залаштунки ток-шоу «Свобода слова» на каналі ICTV. Щойно в студії двоє московських гостей, взірцевий мракобіс і взірцевий ліберал, на камери мало не били один одному пики. Під час рекламної паузи один із гастролерів — той, що мракобіс, — підбігає до продюсера програми й несподівано ніжно каже: «Миша, вы ж не забыли, что Бореньку надо отпустить пораньше, а то Боренька опоздает на самолет!». Ми вже здогадалися, що йдеться про Владіміра Жиріновского і Боріса Нємцова. Так, згодом Нємцов почав поводитися не за «поняттями», продемонстрував справжню мужність, організовував у Москві публічні акції на підтримку Євромайдану, збирав дані про злочини російської армії в Україні, наразився на публічне цькування й зрештою поплатився життям. Але це індивідуальний вчинок, який слід визнати винятком із правил, а самі правила значно цинічніші. Вони передбачають розподіл різних ролей усередині тієї самої еліти, і в перервах між баталіями на якомусь світському заході полум’яний фрондер без тіні вагань перехиляє чарку з неприторенним адептом режиму, а типу опозиційний журналіст, світоч демократії фотографується, обійнявшись із одіозним кремлівським пропагандистом"

Юрій Макаров