"А тепер замальовка з натури. Рік приблизно 2007-й, Київ, залаштунки ток-шоу «Свобода слова» на каналі ICTV. Щойно в студії двоє московських гостей, взірцевий мракобіс і взірцевий ліберал, на камери мало не били один одному пики. Під час рекламної паузи один із гастролерів — той, що мракобіс, — підбігає до продюсера програми й несподівано ніжно каже: «Миша, вы ж не забыли, что Бореньку надо отпустить пораньше, а то Боренька опоздает на самолет!». Ми вже здогадалися, що йдеться про Владіміра Жиріновского і Боріса Нємцова. Так, згодом Нємцов почав поводитися не за «поняттями», продемонстрував справжню мужність, організовував у Москві публічні акції на підтримку Євромайдану, збирав дані про злочини російської армії в Україні, наразився на публічне цькування й зрештою поплатився життям. Але це індивідуальний вчинок, який слід визнати винятком із правил, а самі правила значно цинічніші. Вони передбачають розподіл різних ролей усередині тієї самої еліти, і в перервах між баталіями на якомусь світському заході полум’яний фрондер без тіні вагань перехиляє чарку з неприторенним адептом режиму, а типу опозиційний журналіст, світоч демократії фотографується, обійнявшись із одіозним кремлівським пропагандистом"