|
|
"Це донос у газету "Правда". Сергій Лозниця про Бабин Яр, "Дау" та навколишній ажіотаж
Насамперед, уся ця вакханалія та цькування фільму і його автора, що піднялися в інформаційному просторі демократичної, вільної держави України, мені видаються негідними, низькими і просто огидними.
На мій превеликий подив, освічений, вихований, такий, що прекрасно знається на світовому кінематографі, директор Національного центру Олександра Довженка, раптом взяв і написав на свого колегу, кінематографіста, донос у прокуратуру. Бо це не кінознавча записка. Це донос у газету "Правда" в дусі доносів сталінських часів – з усім набором пропагандистських інструментів – риторикою штампів, відсутністю логіки, пересмикуваннями, підміною понять, вибірковою аргументацією, і, головне, з ненавистю до (класового?) ворога. (мається на увазі цикл публікацій Івана Козленко на LB.ua – ред.)
Усе, що відбувалося потім, нагадує мені одну відому історію: "Тринадцять художників стоять біля своїх картин. Входить Хрущов із почтом. Художники починають аплодувати. Микита Сергійович мовчить пару хвилин, потім голосно, з ненавистю говорить: "Гівно!" Подумавши, додає: "Під@си!" Суслов, що стоїть поряд, кричить: "Задушити!" "Арештувати їх! Знищити! Розстріляти!" – підхоплюють інші члени уряду. Хрущов підходить до автопортрету Бориса Жутовського: "На два роки на лісозаготівлі!" Раптом хтось звертає увагу на художника Олексія Коллі і вигукує: "Ось живий п@раст!" Члени уряду та члени ідеологічної комісії оточують його і кричать: "Живий п@раст! Живий п@раст!"
|
|
![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small}
k_d_s)
sleepy
