Сьогоднішні свіжі враження. Був собі робив бомагу на субсидію, у конторі сидить на рецепшені свіжий молодик, мєчта санітаркі, поперек себе ширший. Талончики до кʼєбінєтів видає. Я йому й добридень, й пане. А він, сцуко, наче не до нього, бездоганною петербургською говіркою (я там вчився, то знаю). І двічі ж за два тижні ходив до них, усе те саме. Вже не стерпів і дівчині тамтій, що штампи ставила, кажу "натякніть вашому красеню якось" (вона місцева) "що сюди не тільки діди-інваліди ходять; у мене, кажу, два однокласники з-під Іловайська живі повернулися, теж папірця прийдуть брати; один без ока, один без нижньої щелепи; а як вони нервові, то почнуть шмаляти; з одноокого якій стрілець? Того гладкого мені не жаль, жаль вашу молодість, тому вам кажу". Ну, наведе вона на нього претенсію :)
This entry was originally posted at http://robofob.dreamwidth.org/307551.html. Please comment there using OpenID.