robofob

Україномовний – українськомовний
Прихильник першого варіанту 1) не українець або 2) неграмотний, або 3) українець і грамотний, але впертий як стадо зубробізонів

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/591193.html. Please comment there using OpenID.

Громадське продовжує проект «Мови. Незалежність», присвячений розвитку національних мов після розпаду СРСР. Як в Україні досі діють радянські механізми русіфікації? Чому іноземні студенти хочуть вивчати, але не можуть практикувати українську? І які є ознаки колоніальної ментальності в нашому повсякденному спілкуванні?

Про все це нам розповів професор Колумбійського універсітету, викладач української мови Юрій Шевчук( Read more... )

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/587317.html. Please comment there using OpenID.

https://www.facebook.com/VJaroslaw/posts/1751067244963764
Ярослав Вішталюк:
Про "нєт нікакой разніци"
Про "ми нєт, а наши дєті заговорят"
Про "підтримку українського кінематографу"
Про "національний продукт"
Про "не подобається - зробіть самі"
І ще про багато інших "про" - дві цікавинки про українські, фільми, які вийшли цього року.
Вийшов-то фільм українською. Ми зробили український дубляж. Просто більшість акторів думають російською. Актору легше грати мовою, якою він думає. Він не думає – запам’ятав, не запам’ятав текст, а зосереджується на тому, що він робить. Можна довго і нудно вчити актора, але легше так, як зробили ми. Скажімо, Діма Ступка говорить і думає переважно українською, тому з ним було б легше. Але я не став заморочуватись, це був більш простий шлях
Це - режисер Шапарев про свій фільм "Правила бою", який вийшов в січні цього року. У нього знімались актори, які народились ще в СРСР, але 26 років прожили і пропрацювали в незалежній Україні.( Read more... )

---

А чи багато було в лавах УПА російськомовних українців?

---

Юрій Макаров, "Криза як шанс":
Низка авантюрних казусів, як-от знімання з даху рятівника демократії або засвічування агентеси під прикриттям, створює інформаційний хаос, витісняючи із суспільної свідомості два найголовніших, найістотніших питання: як перемогти у війні й що робити потім із Донбасом? Перше хай радше обговорюють люди зі зброєю, а от стосовно другого кожен громадянин України мусив би мати власну думку...

---

Zen Antipop:
Питання до прихильників Саакашвілі, Сакварелідзе і Ко. А чи вважаєте ви нормльним, що організована ватага з іншої країни приїздить до нас і знову ж таки організовано та аґресивно заходиться розхитувати політичну ситуацію (причому переважно силовими та іншими провокативними методами), намагається спровокувати повалення чинної демократично обраної влади, та й взагалі не лише розповідає українцям, як їм треба жити, а ще й намагається взяти владу у свої руки й надалі чинити так, як ця організована група іноземців вважає за потрібне. Група, що вже називає Україну "наша страна"? Як на мене, той, хто спримає таку ситуацію як належне, просто страждає на прищеплений деяким українцям за століття бездержавності комплекс меншовартості, коли хтось не вірить, що українці можуть і повинні будувати своє життя у власній країні самі. Ні, я аж ніяк не відкидаю можливості залучення іноземних експертів, радників та інших фахівців, які б допомогли нам у перетворенні країни на краще. Але я цілковито проти того, аби ставити іноземців на найвищі керівні посади. І тим паче толерувати те, про що я написав вище. Процес національного та державного становлення (який зараз триває в Україні) — це дуже специфічний процес. Тож маю великі сумніви, що очолювати чи хоча б грати визначну роль у цьому процесові мають не самі українці, а така от група іноземців, які до того ж відмовилися від свого власного громадянства, ба більше, є переслідувані законом на своїй батьківщині. P.S. Якось я мав дискусію з керівником однієї (теж кавказької) діаспори в Україні щодо мови (цей пан виступав проти знеросійщення України). І коли я вказав йому на те, що взагалі-то вони тут гості, і не їм вирішувати такі питання, він нахабно заявив мені, що це "його країна". На моє питання, яким це чином вона "його", якщо він народився і жив десь там у своїй кавказькій країні, він мені відповів "ета мая страна, патаму шта каґда я там раділся, ета всьо бил Савєцкій Саюз". Як на мене, коментарі тут зайві.

---

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/576373.html. Please comment there using OpenID.

"Інтелігенція вся у нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацкій жаргон». Історичних українських традицій ніяких — замість них або московський патріотизм, або нічого не вартий хисткий та мінливий лібералізм, або просто ніщо: їсть, п’є, спить, читає, ходить у театр людина, та й годі, та й більш нічого, ніяких принципів". "... пишучи помосковському, ми побільшуємо московську літературу — отже, побільшуємо силу тим людям, які намагаються відняти в нас нашу національність; бо, пишучи по-московському, ми спиняємо нашу літературу, не виробляючи нашої мови; бо, пишучи по-московському наукові речі, ми саме тим даємо змогу казати, що української науки нема і не може бути, а через те всякі спроби в сьому напрямку є річ непотрібна і заборони варта. Нам можуть казати: гляньте, он усі ваші вчені люди, ваші Костомарови, Потебні, писали і пишуть по-московському — значить, інакше й бути не може. Еге, ми певні, що не віднято б у нас тепер цензурними заборонами українську науку, якби наші вчені люди аж із самого початку почали писати не по-московському, а по-українському. Коли вони сього не зробили, то тим дали нашим антагоністам до рук зайвий шанс у борні, і одвічальність за се мусить лежати на них". Борис ГРІНЧЕНКО. "ЛИСТИ З УКРАЇНИ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ" (1892-1893 рр.)

http://litopys.org.ua/drag/drag204.htm

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/576082.html. Please comment there using OpenID.

Доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів:

Читачка Ольга Бойко звертається з пропозицією щодо слова сир.

Українською мовою слово творог перекладається як сир без жодних уточнень. Але з дитинства ми звикли, що сир - це те, що ми називаємо твердий сир, пише читачка. На її думку, поняття твердий сир уже втратило свою актуальність через імпорт великої кількости м'яких сирів в Україну. Тому вона вважає, що час придумати нове слово для сиру в значенні творога або ж запозичити це слово, але з іншою вимовою - в російські мові твОрог, а в українській - творОг.( Read more... )

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів:

"Я - американець українського походження, - пише Юрій Куріца, - і вивчив українську мову від моїх батьків, які емігрували до Сполучених Штатів після Другої світової війни". Читач цікавиться, коли вживати слово який, а коли - котрий.

Означальні підрядні речення приєднуються до головного сполучниками що або який. Наприклад: "Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?" (Леся Українка). "Край села стояла хатина, яку оточували високі дерева" (з журналу).

Котрий у такій функції вживаний рідко. За допомогою цього займенника виділяємо щось одне з кількох: котра година, котрий із хлопців тобі подобається?( Read more... )

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/565789.html. Please comment there using OpenID.

Роман МОТИЧАК:

Не так багато часу минуло, як Юрій Андрухович і Тарас Прохасько збурили суспільство. Емоції трохи вщухли, і саме час для тверезого погляду на ситуацію. Мовні питання завжди були болючими у цій країні, і не мені Вам їх ілюструвати. Я сам їх чітко відчуваю, коли приводжу дітей, виплеканих в україномовному середовищі, до галицького містечка, де запопадливі галицькі цьотки — з найкращих побажань, це поза всяким сумнівом — починають розмовляти з ними російською. А їх відповідь на питання, чому вони так роблять — у стилі "ну вона ж з Києва" — не залишає жодного вибору, крім як термінова практика голотропного дихання. Для уникнення кровопролиття біля церкви на Паску.

Але давайте відійдемо від емоцій і включимо критичне мислення. А коли ми це зробимо, то побачимо, що... українська мова стає безальтернативною в Україні. Можливо, у Львові чи в Івано-Франківську цього так не видно (і мій попередній абзац є свідченням того, що я це чітко усвідомлюю), але це дійсно так. Я це відчуваю. Я, україномовний у місті Києві. Аргументую.( Read more... )</div></div></div>

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/563696.html. Please comment there using OpenID.

Лариса Масенко:

У масовій свідомості українців донедавна лишались впливовими наслідки безпрецедентної радянської уніфікації, яка намагалась стерти відмінності між народами, замінити національну ідентичність загальнорадянською, що їй відповідав стереотипний образ «простого советского человека».

Мовно-культурна асиміляція, внаслідок якої значна частина українців перейшла на російську мову спілкування, зняла в їхній свідомості сприйняття української та російської мов у протиставних категоріях «свого» й «чужого», російська мова втратила ідентифікаційний маркер «іншої» мови і почала сприйматися як «своя», поряд з українською або й замість неї.

Це призвело до ідеалізації з боку нашої людності білінгвальної ситуації країни, продиктовану недооцінкою конфліктного характеру співіснування двох мов у публічному просторі України. Адже державний статус української мови потребує розширення її функцій і активізацію вжитку у багатьох сферах, а таке розширення неминуче звужує простір використання російської мови.( Read more... )

 

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/555366.html. Please comment there using OpenID.

Пише Oleksa Nehrebec'kyj:

Ото коли читав, ніби "на украінскам стрєказа будєт "залупівка", спічькі - швабрики, ліфт - міжповерховий дрототяг, зажіґалка - спалахуйка, кузнєчік - стрипездик, ґінєколаґ - піхвозаглядач, парашютіст - падалко, сєксуальний маньяк - пісюнковий злодій, зєркало - пикогляд, каробка пірідач - скринька перепихунців", то вважав, що все це, откушав ґруздєй і попотчєвав сноху оладьямі, вигадують зловорожі гавріли в кухвайках, щоб поглузувати з дурних хахлів. Одначе виявилося, що гавріли ні при чому...
Бо наткнувся я допіру на статтю одного фільольоґа, де він закликає вернутися "до питомих українських відповідників". Найприємніше, що в нього, судячи з ФБ, є безліч однодумців, прихильників скрипниківки та інших чудасій. Думаю, їм буде цікаво ознайомитися з черговою порцією спалахуйок і стрипездиків. Отже, слова, що зліва, на думку фільольоґа, має бути заступлено словами, що справа.( Read more... )

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/554823.html. Please comment there using OpenID.

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/551370.html. Please comment there using OpenID.

Доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів:

Читачці Оксані Шпаковській цікаво знати, як правильно вживати подвійне ім'я по батькові. Наприклад, жінку звати Світлана, а її батька - Мігель-Анхель.

У такому випадку по батькові буде Мігелівна-Анхелівна.

Читач Андрій Ковальчук хоче знати, чи правильний вислів ношена електроніка, коли йдеться про електронні пристрої на кшталт розумних годинників, які носять на тілі.

Думаю, правильно. Контекст наголошує на тому, що ношений тут - той, що його носять.

Як буде українською мовою возбуди меня, запитує читач Максим Корнєєв.

Український відповідник - запали мене, коли йдеться про почуття, звільнення від апатії, байдужости.( Read more... )

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/550975.html. Please comment there using OpenID.

У Канаді готується до друку нове (значно доповнене) видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language».

Майбутнє видання автор презентував лекцією в Києві.

Міхаель МОЗЕР:

Щиро дякую вам усім, що ви прийшли на такий дивовижний захід, бо тут ідеться про презентацію книжки, якої ще немає. Книга називається «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Ми свідомо вибрали таку назву, це «Нові причинки до історії української мови», які вийшли 2008 року і зазнали трьох видань, що, на щастя, вказує на те, що українське мовознавство живе, що є люди, які цікавляться такими питаннями, і ми, зокрема я, тоді були дуже раді, що це саме так. Тоді ми приклали декілька статей українською мовою. Була наступна мета – щоб українці дізналися про те, що десь в Австрії сидить людина, яка серйозно цікавиться історією української мови. Цього разу це інша мета – ми хочемо показати світові, що українське мовознавство існує і поза Україною. І тому ми зібрали кілька статей в книзі, що майже готова. Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови, моєї улюбленої теми.( Read more... )

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів:

Ірина Руденко цікавиться, чи правильне оголошення Не забувайте своїх речей, яке звучить у метрополітені.

У знахідному відмінку правильні форми: читати книжки, забувати речі, ставити запитання. Але коли з'являється заперечна частка не, потрібно писати й казати: не читати книжок, не забувати речей, не ставити запитань.

І щодо другого запитання читачки: зошит для перевірки знань - варіянт кращий, ніж зошит із перевірки знань.

Читач, який не підписався, цікавиться, які закінчення мають у родовому відмінку слова блог і влог.

Ці слова мають закінчення -у: блогу, влогу.

Олег Алексєєв просить пояснити, як перекласти з російської мови вислів разрешите за вами поухаживать.

Це залежить від того, що має на увазі читач. Якщо хочуть подати пальто чи ще щось, то кажуть дозвольте вам прислужитися або дозвольте вам послужити. А в иншому випадку, з жартівливим відтінком, дозвольте до вас позалицятися.( Read more... )

This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/546612.html. Please comment there using OpenID.

Одна з двох лекцій, які прочитав у Львові викладач Колумбійського та Єльського університетів про стан та перспективи української мови в Україні Юрій Шевчук:

(Частина ІІ, ч. І див. тут)

Українці під гіпнозом

«Мовна шизофренія» є як бар'єр, що не дає мовній творчості масового українця живити літературний стандарт новаціями. От, дивіться, ми будемо читати твори, наприклад, Юрка Винничука, чи Юрка Андруховича, чи ще якогось автора чи авторки, які мають фантастичне відчуття живої української мови і які видостають з неї, мають «тонке вухо», чують речі навколо себе і роблять мову своїх персонажів настільки живою, трепетною, вібруючою, цікавою, що цим не можна не захоплюватися. Але тут наступає стоп, «мовна шизофренія» – оцей шум, який ми чуємо навколо себе. Вона перекриває передавання мовної творчості на рівні індивідів нагору – там, де весь народ це чує.

Література – і в цьому погодяться зі мною письменники, які тут присутні, – не має такої масової дистрибуції зараз, як телебачення, як кінематограф. Всі ці новації не потрапляють на телебачення. Пан Зеленський не повторить чудовий якийсь сленґ від Винничука чи Андруховича, хіба я помиляюся? Чи Шустер не повторить його, так? Він не з'явиться в українському персонажі українського фільму, від якого всі просто в захопленні – скажуть: «Як це влучно! Як це гарно! Я це теж хочу казати!».( Read more... )

Одна з двох лекцій, які прочитав у Львові викладач Колумбійського та Єльського університетів про стан та перспективи української мови в Україні Юрій Шевчук:

(Частина І)

Коли роздвоюється мова, то роздвоюється ідентичність, роздвоюється людина

Сьогодні моя тема буде мовна. Я хочу вам зразу сказати, що я не виступаю перед вами як аґітатор чи політик, чи людина, яка буде намагатись вас переконати в чомусь, а тільки як науковець, який має намір поділитись з вами певним способом думання про проблему мови, як можна аналізувати те, що, на мою думку, одразу впадає в очі кожному, хто приїжджає в цю країну, Україну, і хто має певну мовну компетенцію, щоб ідентифікувати ту мову, яку людина чує навколо себе.

Змішування української мови з російською, на мій погляд, є однією з ознак сучасного українського стану чи кондиції, без якої ми не можемо зрозуміти, що з нами діється. Вона визначає не лише те, як ми послуговуємося української мовою, російською мовою, але як ми взаємодіємо з зовнішнім світом, як ми думаємо про самих себе як про народ, як про культуру, як ми навіть уявляємо свою прийдешність як певний державний народ.( Read more... )