Sat, Dec. 9th, 2017, 12:16 pm
Слово

"Інтелігенція вся у нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацкій жаргон». Історичних українських традицій ніяких — замість них або московський патріотизм, або нічого не вартий хисткий та мінливий лібералізм, або просто ніщо: їсть, п’є, спить, читає, ходить у театр людина, та й годі, та й більш нічого, ніяких принципів". "... пишучи помосковському, ми побільшуємо московську літературу — отже, побільшуємо силу тим людям, які намагаються відняти в нас нашу національність; бо, пишучи по-московському, ми спиняємо нашу літературу, не виробляючи нашої мови; бо, пишучи по-московському наукові речі, ми саме тим даємо змогу казати, що української науки нема і не може бути, а через те всякі спроби в сьому напрямку є річ непотрібна і заборони варта. Нам можуть казати: гляньте, он усі ваші вчені люди, ваші Костомарови, Потебні, писали і пишуть по-московському — значить, інакше й бути не може. Еге, ми певні, що не віднято б у нас тепер цензурними заборонами українську науку, якби наші вчені люди аж із самого початку почали писати не по-московському, а по-українському. Коли вони сього не зробили, то тим дали нашим антагоністам до рук зайвий шанс у борні, і одвічальність за се мусить лежати на них". Борис ГРІНЧЕНКО. "ЛИСТИ З УКРАЇНИ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ" (1892-1893 рр.)

http://litopys.org.ua/drag/drag204.htm



This entry was originally posted at https://robofob.dreamwidth.org/576082.html. Please comment there using OpenID.