robofob

Роман МОТИЧАК:

Не так багато часу минуло, як Юрій Андрухович і Тарас Прохасько збурили суспільство. Емоції трохи вщухли, і саме час для тверезого погляду на ситуацію. Мовні питання завжди були болючими у цій країні, і не мені Вам їх ілюструвати. Я сам їх чітко відчуваю, коли приводжу дітей, виплеканих в україномовному середовищі, до галицького містечка, де запопадливі галицькі цьотки — з найкращих побажань, це поза всяким сумнівом — починають розмовляти з ними російською. А їх відповідь на питання, чому вони так роблять — у стилі "ну вона ж з Києва" — не залишає жодного вибору, крім як термінова практика голотропного дихання. Для уникнення кровопролиття біля церкви на Паску.

Але давайте відійдемо від емоцій і включимо критичне мислення. А коли ми це зробимо, то побачимо, що... українська мова стає безальтернативною в Україні. Можливо, у Львові чи в Івано-Франківську цього так не видно (і мій попередній абзац є свідченням того, що я це чітко усвідомлюю), але це дійсно так. Я це відчуваю. Я, україномовний у місті Києві. Аргументую.( Read more... )</div></div></div>

У Канаді готується до друку нове (значно доповнене) видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language».

Майбутнє видання автор презентував лекцією в Києві.

Міхаель МОЗЕР:

Щиро дякую вам усім, що ви прийшли на такий дивовижний захід, бо тут ідеться про презентацію книжки, якої ще немає. Книга називається «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Ми свідомо вибрали таку назву, це «Нові причинки до історії української мови», які вийшли 2008 року і зазнали трьох видань, що, на щастя, вказує на те, що українське мовознавство живе, що є люди, які цікавляться такими питаннями, і ми, зокрема я, тоді були дуже раді, що це саме так. Тоді ми приклали декілька статей українською мовою. Була наступна мета – щоб українці дізналися про те, що десь в Австрії сидить людина, яка серйозно цікавиться історією української мови. Цього разу це інша мета – ми хочемо показати світові, що українське мовознавство існує і поза Україною. І тому ми зібрали кілька статей в книзі, що майже готова. Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови, моєї улюбленої теми.( Read more... )

Юрій Винничук
А чи не писав я колись, що на Фейсбуку найбільше політологів, істориків та філологів? Щоправда, в лапках. Бо серед них невігласи переважають. А однак і вони мають свою думку. І замість того, щоб свою тупу думку носити в задній кишені, вилазять з нею на люди та ще й потрясають, аби видно було всім їхній безнадійний рівень тамбовського інтелекту.

Та найкумедніше, коли починають рускоязичні признаватися у своїй любові до української мови. Бо україномовній людині якось незвично заявляти, що їй подобається українська мова, якщо вона у тій мові живе, нею мислить, читає чи й пише. Бо це, як признатися в любові до повітря чи води.( Read more... )