robofob

У Канаді готується до друку нове (значно доповнене) видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language».

Майбутнє видання автор презентував лекцією в Києві.

Міхаель МОЗЕР:

Щиро дякую вам усім, що ви прийшли на такий дивовижний захід, бо тут ідеться про презентацію книжки, якої ще немає. Книга називається «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Ми свідомо вибрали таку назву, це «Нові причинки до історії української мови», які вийшли 2008 року і зазнали трьох видань, що, на щастя, вказує на те, що українське мовознавство живе, що є люди, які цікавляться такими питаннями, і ми, зокрема я, тоді були дуже раді, що це саме так. Тоді ми приклали декілька статей українською мовою. Була наступна мета – щоб українці дізналися про те, що десь в Австрії сидить людина, яка серйозно цікавиться історією української мови. Цього разу це інша мета – ми хочемо показати світові, що українське мовознавство існує і поза Україною. І тому ми зібрали кілька статей в книзі, що майже готова. Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови, моєї улюбленої теми.( Read more... )

Одна з двох лекцій, які прочитав у Львові викладач Колумбійського та Єльського університетів про стан та перспективи української мови в Україні Юрій Шевчук:

(Частина І)

Коли роздвоюється мова, то роздвоюється ідентичність, роздвоюється людина

Сьогодні моя тема буде мовна. Я хочу вам зразу сказати, що я не виступаю перед вами як аґітатор чи політик, чи людина, яка буде намагатись вас переконати в чомусь, а тільки як науковець, який має намір поділитись з вами певним способом думання про проблему мови, як можна аналізувати те, що, на мою думку, одразу впадає в очі кожному, хто приїжджає в цю країну, Україну, і хто має певну мовну компетенцію, щоб ідентифікувати ту мову, яку людина чує навколо себе.

Змішування української мови з російською, на мій погляд, є однією з ознак сучасного українського стану чи кондиції, без якої ми не можемо зрозуміти, що з нами діється. Вона визначає не лише те, як ми послуговуємося української мовою, російською мовою, але як ми взаємодіємо з зовнішнім світом, як ми думаємо про самих себе як про народ, як про культуру, як ми навіть уявляємо свою прийдешність як певний державний народ.( Read more... )