Все, що робить ВВП, добре і все правильно. Обов'язково він має бути й новим президентом. Все глибше запихає срану в сране гівно, а нам того й треба.

За постановою РНК УСРР з 23 липня 1925 року організована при НКО Державна Комісія для впорядкування українського правопису виробила проект українського правопису, що в його основу, згідно з тою ж постановою РНК, взято «Найголовніші правила українського правопису», прийняті Всеукраїнською Академією Наук 17.V.1919 р., 12.VІІ та 29.ХІ.1920 р., затверджені Народнім Комісаром Освіти 1921 року.
Проект правопису розглянула Всеукраїнська Правописна конференція з 26.V до 6.VІ 1927 р. і, з її доручення, зредагувала його Президія Державної Комісії для впорядкування українського правопису.
За доповіддю Наркомосу РНК постановою з 4 вересня 1928 року визнала, що зазначений державний правопис мусить набути загальнообов'язкової чинности.
Отже, на підставі постанови РНК з 4 вересня 1928 р. (протокол засідання РНК ч. 43, п. 7) ухвалюю:
Вищезазначений «Український правопис» затвердити.

Народний Комісар Освіти
МИКОЛА СКРИПНИК

Харків,
б вересня 1928 р.

Український правопис — Харків: ДВУ, 1929.— С 3.

Тьотя
— Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка...
Мазайло (випивши води)
— Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.
Тьотя
— Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
Мазайло
— Частина — наші малороси, себто руські...
Тьотя
— Ну?
Мазайло
— А частина, з’явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми воювали 1914 року, подумайте тільки!
Тьотя
— Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте... Та вони он хто, ваші українці? Тепера я розумію, що таке українська мова... Розумію! Австріяцька видумка, так?
Дядько Тарас
— Зрозуміла, слава тобі Господи, та жаль тільки задом... Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського словника (Розгорнув свою записну книжку). Ось я нарочито записав собі, бо я все таке собі записую... (Надів окуляри). Ось... Поросята на базарі по руб. тридцять, а чоботи в церебкоопі — двадцять сім карб... Ні, ось воно: найперший слов’яно-український словник 1596 року Лаврентія Зизанія Тустановського: глаголю — мовлю, житниця — клуня, заутренник — снідання, зижду — будую, злак — паша, месть — помста... А у вас тоді писаний словник був?.. Був — питаюсь?..

М. Куліш