|
|
September 10th, 2016
02:41 am
именины сердца
В детстве в моей жизни было две бабушки: Анна Львовна, первая жена дедушки, и Эльфрида Семеновна, его вторая жена. Я жил вместе с первой, а ко второй ходил в гости. «Учись музыке, – внушала бабушка Анна. – Вырастешь, пригласят тебя в компанию, захотят потанцевать, а музыки нет. И тут ты садишься за пианино...» Вздохнув, бабушка добавляла: «В армии тоже пригодится, там есть оркестр... Да и в лагере, если что...» Бабушка Эльфрида советовала другое: «Учи иностранные языки». Я послушался бабушку Анну и поступил в музыкальную школу. Занятий было так много, что времени языки не хватало. А лет через шесть даже бабушка Анна признала, что музыканта из меня не выйдет. Впрочем, для компаний вполне хватало магнитофона. Что же касается иностранных языков... М-да... Ладно, бестолковое это дело – сожалеть об упущенных в детстве возможностях. 02:43 am
именины сердца
В детстве в моей жизни было две бабушки: Анна Львовна, первая жена дедушки, и Эльфрида Семеновна, его вторая жена. Я жил вместе с первой, а ко второй ходил в гости. «Учись музыке, – внушала бабушка Анна. – Вырастешь, пригласят тебя в компанию, захотят потанцевать, а музыки нет. И тут ты садишься за пианино...» Вздохнув, бабушка добавляла: «В армии тоже пригодится, там есть оркестр... Да и в лагере, если что...» Бабушка Эльфрида советовала другое: «Учи иностранные языки». Я послушался бабушку Анну и поступил в музыкальную школу. Занятий было так много, что времени языки не хватало. А лет через шесть даже бабушка Анна признала, что музыканта из меня не выйдет. Впрочем, для компаний вполне хватало магнитофона. Что же касается иностранных языков... М-да... Ладно, бестолковое это дело – сожалеть об упущенных в детстве возможностях. 09:37 am
сум навмання
ВЕРХОВИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь ( перев. гори, дерева). Нема садочка, ані города коло неї, тільки стара тиха груша з зломленою верховиною (Марко Вовчок, I, 1955, 288); А здалека заманячило їм щось високе — то там, то там... Підійшли ближче, побачили верховини церков (Панас Мирний, I, 1949, 220); Старі берестки глухо гули голими верховинами (Григорій Епік, Тв., 1958, 113); На Голій горі, на самій верховині, притулилася.. стара дерев'яна хата (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 3); * Образно. Вірю, прагну, будую! Ллю недаремно піт. На верховину йду я комуністичних літ (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 55). 2. перен. Найвищий ступінь чого-небудь. Це він, «архангельський мужик», досяг силою свого генія таких наукових верховин (Максим Рильський, III, 1956, 9); Іде на життя верховини слов'янських народів сім'я (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 145). 3. тільки одн. Назва високогірної місцевості в межах Українських Карпат. І почав Федькович пісню, аж усі зачудувались: хто ж це там на верховині про свободу нам співає? (Павло Тичина, II, 1957, 21); — Ти, як делегат верховини, .. мусиш знати і розповісти людям про все, що сталося в Хусті (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 16). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 336.ВЕРХОВИНА – Академічний тлумачний словник української мовиНАВМАННЯ
09:37 am
СУМ навмання
ВЕРХОВИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь ( перев. гори, дерева). Нема садочка, ані города коло неї, тільки стара тиха груша з зломленою верховиною (Марко Вовчок, I, 1955, 288); А здалека заманячило їм щось високе — то там, то там... Підійшли ближче, побачили верховини церков (Панас Мирний, I, 1949, 220); Старі берестки глухо гули голими верховинами (Григорій Епік, Тв., 1958, 113); На Голій горі, на самій верховині, притулилася.. стара дерев'яна хата (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 3); * Образно. Вірю, прагну, будую! Ллю недаремно піт. На верховину йду я комуністичних літ (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 55). 2. перен. Найвищий ступінь чого-небудь. Це він, «архангельський мужик», досяг силою свого генія таких наукових верховин (Максим Рильський, III, 1956, 9); Іде на життя верховини слов'янських народів сім'я (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 145). 3. тільки одн. Назва високогірної місцевості в межах Українських Карпат. І почав Федькович пісню, аж усі зачудувались: хто ж це там на верховині про свободу нам співає? (Павло Тичина, II, 1957, 21); — Ти, як делегат верховини, .. мусиш знати і розповісти людям про все, що сталося в Хусті (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 16). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 336.ВЕРХОВИНА – Академічний тлумачний словник української мовиНАВМАННЯ
11:06 am
Баня, крестик и трусы?
"В Украине" относится к "на Украине" так же, как "неправильное" американское program к "правильному" британскому programme. Русский язык, расширяясь, размножается. И будет жить себе и на Руси и в Украине. Чуть-чуть по-другому. Только и всего.
А волнение тех, кому претит "в Украине" или "Таллинн", это симптом совсем другого недуга.
Он имеет отношение не к нормам русского литературного языка, а к нормативности как таковой.
Не понимая большого, можно покричать о малом.
 Гасан Гусейнов, http://gasan.livejournal.com/41810.html Но в его же "Нулевые на кончике языка" читаем: "...Симиренка — название сорта, выведенного лет сто назад украинским селекционером Львом Платоновичем Симиренкой" (с. 174). Две большие разницы? ("Париж" и "Шекспир" не предлагать.) 11:07 am
Баня, крестик и трусы?
"В Украине" относится к "на Украине" так же, как "неправильное" американское program к "правильному" британскому programme. Русский язык, расширяясь, размножается. И будет жить себе и на Руси и в Украине. Чуть-чуть по-другому. Только и всего.
А волнение тех, кому претит "в Украине" или "Таллинн", это симптом совсем другого недуга.
Он имеет отношение не к нормам русского литературного языка, а к нормативности как таковой.
Не понимая большого, можно покричать о малом.
Гасан Гусейнов, http://gasan.livejournal.com/41810.html Но в его же "Нулевые на кончике языка" читаем: "...Симиренка — название сорта, выведенного лет сто назад украинским селекционером Львом Платоновичем Симиренкой" (с. 174). Две большие разницы? ("Париж" и "Шекспир" не предлагать.) 12:58 pm
Белонегры
Сейчас уже не вспомню, конечно.
В те времена, когда три телеканала были столичной роскошью, показывали художественную картину киностудии "Казахфильм" ("Узбекфильм"? "Таджикфильм"?) из современной жизни. Городской внучек на каникулы к дедушке впервые. Дедушка в юрте живет (кибитке?). Национальную одежду носит. И общаются они с внуком на русском. Потому что мальчонка его телячьей мовы не знает. Дед осуждает. Но поскольку фильм светлый и радостный, к дедскому осуждению отношение наше снисходительное, мы, советские люди, чувствуем свое превосходство. В отличие от этого дремучего кочевника, нам принадлежит будущее.
Внимание, вопрос. Как в других братских республиках назывались тамошние малороссы? Зараз вже не пригадаю, нажаль.
В ті часи, коли три телеканали були столичною розкішшю, показували художню картину кіностудії "Казахфільм" ("Узбекфільм"? "Таджикфільм"?) з сучасного життя. Міський онучок на канікули до дідуся уперше. Дідусь в юрті мешкає (кибитці?). Національний одяг носе. І спілкуються вони з онуком російською. Тому що хлопченя його телячої мови не знає. Дід засуджує. Але оскільки фільм світлий і радісний, до дідського засудження ставлення наше поблажливе, ми, радянські люди, відчуваємо свою перевагу. На відміну від цього дрімучого кочівника, нам належить майбутнє.
Увага, питання. Як в інших братських республіках називалися тамтешні малороси? 01:00 pm
Белонегры
Сейчас уже не вспомню, конечно.
В те времена, когда три телеканала были столичной роскошью, показывали художественную картину киностудии "Казахфильм" ("Узбекфильм"? "Таджикфильм"?) из современной жизни. Городской внучек на каникулы к дедушке впервые. Дедушка в юрте живет (кибитке?). Национальную одежду носит. И общаются они с внуком на русском. Потому что мальчонка его телячьей мовы не знает. Дед осуждает. Но поскольку фильм светлый и радостный, к дедскому осуждению отношение наше снисходительное, мы, советские люди, чувствуем свое превосходство. В отличие от этого вонючего кочевника, нам принадлежит будущее.
Внимание, вопрос. Как в других братских республиках назывались тамошние малороссы? Зараз вже не пригадаю, нажаль.
В ті часи, коли три телеканали були столичною розкішшю, показували художню картину кіностудії "Казахфільм" ("Узбекфільм"? "Таджикфільм"?) з сучасного життя. Міський онучок на канікули до дідуся уперше. Дідусь в юрті мешкає (кибитці?). Національний одяг носе. І спілкуються вони з онуком російською. Тому що хлопченя його телячої мови не знає. Дід засуджує. Але оскільки фільм світлий і радісний, до дідського засудження ставлення наше поблажливе, ми, радянські люди, відчуваємо свою перевагу. На відміну від цього смердючого кочівника, нам належить майбутнє.
Увага, питання. Як в інших братських республіках називалися тамтешні малороси? 10:09 pm
Котячий сік
Паразити Ірина Шостинська пише, що в її київських знайомих завелись блощиці (вона їх називає "клопи"). Мовляв, через війну.
Я цих комах востаннє бачив у дизелі "Івано-Франківськ-Рахів" років 15 тому, однак добре пам'ятаю, що в Києві вони були споконвіку. То я у своєму затурканому селі про них не чув, але коли приїхав у столицю вступати в університет, то пережив шок. У гуртожитку блощиць було море. Океан. Вони нас, свіженьких, гризли, як хотіли. Замість устодвадцяте перечитувати улюблений текст про мітохондрії, ми чухалися, дряпалися й стікали кров'ю. Страшно було на нас глянути - криваві розчухранки, пухирі... І нестерпна сверблячка. З того горя пішли ми гуртом у студентську поліклініку й лікарка нам виписала якусь юшечку - маститися, щоб не свербіло. Ми й мастилися. Помагало воно не дуже, та все ж давало якесь полегшення. А в сусідній кімнаті був абітурієнт після армії - "старший сєржант, мотострєлок", як він представлявся. Заходить він якось до нас, дивиться, як ми намазуємось чарівним зіллям. Дивиться, дивиться, а тоді й каже: "Тю, а я своє ще в перший день випив".
* * *
Цікаво боролися з блощицями студенти-в'єтнамці. "В'єтнамєци", як вони казали. Увечері вимикали світло й лягали по ліжках з в'єтнамками. Не зі студентками-землячками, а з гумовими капцями. :( Один не лягав, стояв коло вимикача. Щойно підлі комахи вилазили на полювання й починали гризти, черговий по команді парторга кімнати різко вмикав світло! І безжальні в'єтконґівці (серед в'єтнамців справді були колишні партизани) починали лупити капцями по стінах, де лазили крихітні вампіри. На стінах од цього оставались криваві "трояндочки". Приходив комендант і лаявся, що псують побілку. "А ціто дієлать" - відповідали в'єтнамєци.
* * *
Чистота у квартирі, заліплені щілини й оброблені "Рейдом" плінтуси - гарантія, що цієї зарази не буде. 10:10 pm
Котячий сік
Паразити Ірина Шостинська пише, що в її київських знайомих завелись блощиці (вона їх називає "клопи"). Мовляв, через війну.
Я цих комах востаннє бачив у дизелі "Івано-Франківськ-Рахів" років 15 тому, однак добре пам'ятаю, що в Києві вони були споконвіку. То я у своєму затурканому селі про них не чув, але коли приїхав у столицю вступати в університет, то пережив шок. У гуртожитку блощиць було море. Океан. Вони нас, свіженьких, гризли, як хотіли. Замість устодвадцяте перечитувати улюблений текст про мітохондрії, ми чухалися, дряпалися й стікали кров'ю. Страшно було на нас глянути - криваві розчухранки, пухирі... І нестерпна сверблячка. З того горя пішли ми гуртом у студентську поліклініку й лікарка нам виписала якусь юшечку - маститися, щоб не свербіло. Ми й мастилися. Помагало воно не дуже, та все ж давало якесь полегшення. А в сусідній кімнаті був абітурієнт після армії - "старший сєржант, мотострєлок", як він представлявся. Заходить він якось до нас, дивиться, як ми намазуємось чарівним зіллям. Дивиться, дивиться, а тоді й каже: "Тю, а я своє ще в перший день випив".
* * *
Цікаво боролися з блощицями студенти-в'єтнамці. "В'єтнамєци", як вони казали. Увечері вимикали світло й лягали по ліжках з в'єтнамками. Не зі студентками-землячками, а з гумовими капцями. :( Один не лягав, стояв коло вимикача. Щойно підлі комахи вилазили на полювання й починали гризти, черговий по команді парторга кімнати різко вмикав світло! І безжальні в'єтконґівці (серед в'єтнамців справді були колишні партизани) починали лупити капцями по стінах, де лазили крихітні вампіри. На стінах од цього оставались криваві "трояндочки". Приходив комендант і лаявся, що псують побілку. "А ціто дієлать" - відповідали в'єтнамєци.
* * *
Чистота у квартирі, заліплені щілини й оброблені "Рейдом" плінтуси - гарантія, що цієї зарази не буде. 11:03 pm
Розмовляєте українською в Україні? Будьте готові до подібних ситуацій
Вахтанг КІПІАНІБуквально кілька днів писав у когось у коментарях, що за 25 років побутово-публічної українськомовності не мав жодних проблем. Накаркав. Кіоск на виході з "Контрактової" у бік Могилянки. Час від часу купував там щось. Днями почув кількаразове звертання: "Мужчина!". Спочатку не реагував, бо не думав, що це до мене. Продавчиня вирішила перепитати, причому з кожним разом оце "Мужчина!" звучало загрозливіше. Я кажу: "Ви мене налякали. Є ж купа звертань – "шановний", "пане" і так далі". Вступає її партнер по бізнесу – кавказець: "А вы что, не мужчина?". Кажу: "Чоловік. А ще батько, громадянин, викладач, православний і так далі. Я ж до вас не звертаюсь – "Мусульманин!". Він реагує: "А почему вы ко мне по-украински, я же с вами по-русски". Відповідаю – тому що це ви маєте переходити на мову клієнта, а не я... На жаль, прибулець і його партнерка мене не зрозуміли. І в спину я почув те, на що здатне одноклітинне понаїжджене бидло. Резюме – вид на помешкання в Україні і тим більше громадянство без складання тесту на знання української мови не давати. Про тест на психічну адекватність і агресивність – хотілося б, але не в цьому житті. Розмовляєте українською в Україні? Будьте готові до подібних ситуацій
11:50 pm
Небагацько...
Категорія:Користувачі «Живого журналу» Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. -
Сторінки в категорії «Користувачі «Живого журналу»» ( Read more... )</li> </ul> </div> </div> </div> 11:51 pm
Небагацько...
Категорія:Користувачі «Живого журналу»Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сторінки в категорії «Користувачі «Живого журналу»»( Read more... ) |
