robofob

 Геннадій Дубров

До революції 2014-го Миколаїв відповідав усім критеріям проросійського міста. Його мешканці відверто висловлювали бажання об’єднатися з Росією. Ностальгія за СРСР тут була таким поширеним і звичним явищем, що за Союзом з усіма його «принадами», зокрема дешевою ковбасою, шкодували навіть молоді люди, що й жовтенятами не встигли побувати( Read more... )

Юрій Макаров
Реабілітація наріжного каменя
Попереджаю: те, що ви зараз читатимете, — плагіат. Точніше, дайджест, оскільки думки я позичав одразу в кількох сучасних авторів, серед яких двоє британців, один француз, один українець і навіть один росіянин, щоправда, родом із Києва. Вони мають різні переконання (ліві, дуже ліві й помірковані праві), спільне в них усіх — лише предмет наукової цікавості: нація і націоналізм. І, хоч як дивно, серед представників різних традицій та наукових шкіл сьогодні, за великим рахунком, немає принципових розбіжностей у розумінні названих вище понять.( Read more... )

Це словосполучення раз по раз виринає не лише у викидах кремлівської пропаганди, а й у публічних оцінках офіційних осіб стосовно конфлікту на Донбасі.

 «Громадянська війна» означає, що ніхто не винен, а якщо хтось і винен, то саме центральна влада тієї країни, котра до такого довела (себто нашої). «Громадянська» в нашому випадку — це щось незрозуміле, аморфне, не до кінця визначене, але емоційно впізнаване й навіть прийнятне, що парадоксальним чином дарує в очах світу індульгенцію братній Росії на втручання у вигляді надання добровільних головорізів і систем залпового вогню.( Read more... )

Юрій Макаров

Дуже перепрошую, якщо зачеплю чиїсь почуття, але саме слово «конституція» в нашому щоденному побуті має дуже сумнівні конотації, далекі від трепетного шануван­­ня. Його треба дуже довго мити, чистити, парфумити, щоби домогтися бодай приблизно того ­самого ефекту, який у схожій ситуації досягається в поляків, фінів, нідерландців, швейцарців, не ­кажучи вже про американців.( Read more... )

SMM-менеджеру Тиждень.ua на добу обмежили доступ до акаунту сторінки видання в Facebook через колонку Юрія Макарова.

Колонка "Презумпція москаля" була опублікована на сайті видання 28 квітня. У ній Макаров розповів про дискусію, яка виникла під постом його дружини Світлани Фесенко. Побувавши на цвинтарі на провідну неділю, і побачивши там низку могил українських військових, що загинули на Донбасі, жінка написала в Facebook «короткий, повний сліз пост із рефреном «Убий москаля!».  Під постом виникла жвава дискусія, а згодом адміністрація соцмережі взагалі його видалила як такий, що містить «мову ненависті».

Детальніше читайте: Презумпція москаля

Зазначимо, що колонку дуже активно обговорювали і поширювали в соціальних мережах. Так, тільки в Facebook вона зібрала близько чотирьох тисяч «лайків» та поширень. Тим часом, користувачі повідомляють, що непоодинокими є випадки, коли людей "забанили" на тиждень через коментарі, залишені під постом Макарова із посиланням на колонку, опубліковану в Тижні.

джерело

 

http://tyzhden.ua/Columns/50/188249
Почнімо з того, що масштабів проблеми не знає ніхто. Ще раз, капслоком: НІХТО. Останній перепис населення проводився 15 років і 3 місяці тому: у попередню епоху, задовго до війни, двох Майданів і виходу на арену «покоління 91-го», тобто в зовсім іншій країні. Згідно з тим переписом ми мали трохи більш як 2/3 україномовних громадян і більш як 3/4 етнічних українців. Прибічники «русского мира», «спільного культурного простору» й свободи забивати болт на ближнього, навпаки, стверджують, що в побуті не більше ніж 40% співвітчизників послуговуються державною мовою, решта або російсько-, або суржикомовні. Це, так би мовити, крайні точки. Посередині окремі соціологи, які стверджують, що кількість україномовних коливається в межах 52–57%, причому точніше її виміряти неможливо, бо ті самі люди залежно від поточної суспільно-політичної драматургії віддають перевагу то одній, то іншій мові.